Попіл Великого

III. Дзеркало під шкірою

Я намагався вийти. Дверей не було.

Печера розширилася. Або я став меншим — зрозуміти було неможливо.

Звук — не вітер, не спів — заповнив усе. Він вібрував ізсередини мене, ніби череп став резонатором.

На стінах проступив візерунок — не письмена, а хвилі, схожі на відбитки чужої пам’яті.

І посеред кола з’явився силует.

Він був мною. Але… не мною.

Мій двійник подивився мені в очі й сказав:

— Ти відкрив. Тепер або ти закриєш — або станеш вратами.

Zephyrka

Подобається

#607 в Містика/Жахи
#2828 в Фентезі

У тексті є: #чингісхан, #готичнийсхід, #стародавнєзло

Відредаговано: 27.06.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись