Попіл Великого
Глава II: Шепочуча Порожнеча
«Ти думав, що стережеш мертвого. А ти охороняв вхід».
---
I. Пробудження
Під ногами пульсувала земля. Не як при землетрусі — а ніби піді мною билося серце.
Я стояв на кам’яному колі, в центрі якого — трон із кості, оповитої чорним корінням. На троні — обладунки без тіла, що тримали в собі порожнечу.
А меч — не іржавий, а живий, пульсуючий блідим світлом, ніби в ньому дихала істота.
Я не торкався нічого. Але відчуття, що я вже зробив вибір, розросталося всередині.
Голос — тепер виразний, але не звуковий, а такий, що проникав просто в кістки — сказав:
— Ти — останній, хто пам’ятає. Але пам’ять — це ключ. І ти його вже повернув.
#96 в Містика/Жахи
#1237 в Фентезі
Відредаговано: 27.06.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
