Попіл Великого

III. Століття

Я не помер.

Минали зими, люди змінювались, хани помирали, імперії розпадались — а я залишався.

Мене називали по-різному:

У Долині — «Глухий Шам»,
В Урзі — «Той, що дивиться в мертве небо»,
На півдні — «Той, що шукає Людину з-під гори».

А я просто чекав.

Іноді приходили чужинці. У розкішних плащах. Із металом і дзеркалами. Один мав очі, як крижаний дим. Він сказав:

— Ми шукаємо Гробницю Бога.

Я відповів — уперше за сто років:

— Ви знайдете Пащу. Там не Бог — а те, що від нього лишилося.

Вони пішли. Жоден не повернувся.

Zephyrka

Подобається

#616 в Містика/Жахи
#2826 в Фентезі

У тексті є: #чингісхан, #готичнийсхід, #стародавнєзло

Відредаговано: 27.06.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись