Попіл Великого

II. Печатка забуття

Тієї ночі я не спав. Земля тремтіла, ніби хан досі дихав під нею.

Птахи зникли.

Шаман залишив щось на землі — камінь, тріснутий посередині.

Я торкнувся його.

Почув голос. Не словами. Думкою. Наказом:

> «Ти — носій. До часу».

І я втратив усе. Мову. Смак. Біль. Лише видіння приходили — вночі, під шкірою повік. Я бачив величезний чорний трон на схилі гори, оплетений корінням, і очі, що горіли в самій землі.

Zephyrka

Подобається

#606 в Містика/Жахи
#2824 в Фентезі

У тексті є: #чингісхан, #готичнийсхід, #стародавнєзло

Відредаговано: 27.06.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись