Розділ 12. Книга забутих тіней

   Ейрін стояла посеред вітальні не ворушачись, немов її раптово перетворили на соляний стовп. Тиша, що запала після того, як пішов Рейвен, була не просто відсутністю звуку, вона була важкою, задушливою, просякнутою запахом гару від її власного опіку та крижаним холодом його останніх слів. «Я розіб’ю твоє серце». Ці слова пульсували у скронях у такт биттю пульсу.

   Вона дивилася на зачинені двері, і їй здавалося, що вона бачить крізь дерево, як він іде: гордий, зламаний, оповитий колючим дротом власної ненависті. Усередині неї все кричало від несправедливості. Як може людина, що пережила стільки болю, добровільно відмовлятися від єдиного, що може цей біль угамувати? Як можна тікати від любові, немов від чуми?

   У цей момент двері тихо рипнули, і в кімнату ковзнула Марта. Служниця виглядала переляканою, вона явно чула фінал їхньої розмови, стоячи за дверима. Помітивши блідість господині та її розфокусований погляд, Марта поспішно підійшла ближче.

 - Пані... ви в порядку? Опік сильно болить? - голос дівчини тремтів від хвилювання.

   Ейрін повільно повернула голову. Її очі, зазвичай ясні та холодні, зараз були повні сум’яття. Вона схопила Марту за передпліччя, ігноруючи слабкий біль у власній перебинтованій руці.

 - Марто, сядь, - наказала вона, вказуючи на стілець навпроти. - І розкажи мені все. Все, що ти знаєш, все, що чула, все, що шепочуть по кутках про Рейвена Вальтора. Про його дитинство, про його матір, про те, як він став таким. Мені потрібна правда, якою б брудною чи страшною вона не була.

   Марта завагалася, її пальці судомно терзали край передника. Вона явно не хотіла показувати, що збирала чутки й підслуховувала розмови панів, але вигляд рішучої та надломленої Ейрін змусив її здатися. Вона важко зітхнула і опустилася на край стільця, склавши руки на колінах.

 - Це довга й сумна історія, панно... і в ній мало світла, - почала Марта, стишивши голос до змовницького шепоту. - Ви ж знаєте, що Рейвен не був законним спадкоємцем у тому сенсі, в якому ми звикли про це думати. Його мати... вона була другою дружиною, а якщо говорити прямо, його великою пристрастю, коханкою, яку він увів у палац всупереч усім законам. У першої, законної королеви, був син. Старший брат Рейвена по батькові. Але хлопчик народився хворобливим, слабким, немов саме життя ледь трималося в його тілі. Цілителі хитали головами, казали, що він не доживе до зрілості, а королева більше не могла мати дітей.

   Ейрін слухала, затамувавши подих. Перед її очима поставали картини похмурого палацу, просякнутого інтригами та отрутою.

 - Королю потрібен був здоровий спадкоємець, - продовжувала Марта. - І коли мати Рейвена народила його, міцного, вродливого, з ясними очима, у палаці почалася справжня війна тіней. Усі думали, що саме він стане правителем, що він замінить слабкого принца. Але законна дружина не могла цього пробачити. Вона зненавиділа дитину та її матір усією душею. Вона звинуватила матір Рейвена в чорному чаклунстві. Казали, ніби вона спокусила короля чарами, а на першого спадкоємця наклала прокляття, через яке той танув на очах.

   Служниця перехрестилася, немов відганяючи злих духів.

 - А потім почалося найстрашніше. Старший принц... він просто зник. Однієї ночі його кімната виявилася порожньою, і ніхто, ні варта, ні маги, не знайшли жодного сліду. Хтось казав, що його вбили за наказом матері Рейвена. Хтось, що він сам утік, не витримавши тягаря. Але провину поклали на Рейвена та його матір. Це стало клеймом. Тягар кривавих уз ліг на хлопчика, який ще до ладу не вмів говорити. Перша дружина, збожеволівши від горя, зрештою знищила матір Рейвена. Її звинуватили в зраді та проклятті роду, і... її не стало. Рейвен бачив це, панно. Він був зовсім маленьким, але він усе бачив.

   Ейрін відчула, як по спині пробіг холод. Дитина, що спостерігає за стратою чи вбивством власної матері, яка психіка витримає таке?

 - Відтоді він змінився, - голос Марти став зовсім тихим. - Він ніколи не усміхався. Ніколи не плакав. Він став дивною, холодною дитиною, яка годинами могла сидіти в темному кутку, дивлячись у нікуди. Усі його винуватили. Перша дружина короля зробила все, щоб його життя стало пеклом ще там, на батьківщині. Його називали проклятим насінням. А коли на його тілі проявилося клеймо занепалого роду, і магія виявилася ледь відчутною, майже порожньою... його доля була вирішена. Щоб не почалася кровопролитна війна між вашими королівствами через територіальні суперечки та старі образи, його віддали у ваш дім як заставу миру. Його рід упав, втративши владу, але народ вижив ціною його свободи.

   Марта замовкла на мить, підбираючи слова.

 - Коли він потрапив до нас три роки тому, нічого не змінилося. Він немов привіз своє прокляття з собою. Усі знущалися з нього, ніби змагаючись, хто вдарить боляче. Лише Мілена... ви ж знаєте, вона добра. Вона підгодовувала його, коли ви забороняли. Я сама бачила всього пару разів, як він усміхався їй. Але, панно... - Марта завагалася. - Це були не ті усмішки, від яких стає тепло. Це була якась механічна гримаса, немов він просто імітував людський вираз обличчя, не відчуваючи його зсередини.

   Ейрін згадала сьогоднішню розмову. «Мені не відоме ні співчуття, ні жаль». Невже це правда?

 - Я підслухала якось служниць, що привезли його сюди, - прошепотіла Марта. - Вони казали, що в Рейвена кам’яне серце. Що він безчуттєвий, як брила льоду з північних морів. Мовляв, саме тому з ним ніхто не може дружити, не можна бути вірним тому, хто не вміє відчувати взаємну вірність. Його іноді відвідували родичі з боку матері, вони єдині, хто ставився до нього щиро. Кажуть, вони намагалися викупити його, повернути на батьківщину, але магічний зв’язок заручин, створений вашими батьками, нерозривний.

 - Нерозривний? - перепитала Ейрін.

 - Якщо тільки в ньому не прокинеться сила, що перевищує міць самих уз, - кивнула Марта. - Але якщо це станеться, якщо він розірве заручини й піде... він зможе претендувати на трон своїх земель. Він стане новим королем. Але це призведе до страшних бід. Ваше королівство не пробачить такого приниження, почнеться війна. А Рейвен... з його-то ненавистю... він спалить усе на своєму шляху.