Попіл України

Глава 55. Військова база

 

Дорога до військової бази зайняла два дні.

Група рухалася лише лісами й польовими дорогами.

Вони уникали сіл.

Уникали міст.

І навіть невеликих хуторів.

Після загибелі матері Микита майже не розмовляв.

Він ішов попереду разом із Сергієм.

Постійно оглядав місцевість.

Помічав зламані гілки.

Свіжі сліди.

Порожні гільзи.

Тепер він дивився на світ очима мисливця.

Надвечір дерева розступилися.

Попереду з'явився високий бетонний паркан.

За ним виднілися ангари.

Сторожові вежі.

Складські приміщення.

Іржаві ворота були прочинені.

— Це вона, — тихо сказав Сергій.

— Колишня військова база.

Василь уважно оглянув територію через бінокль.

— Нікого не бачу.

Микита похитав головою.

— Це нічого не означає.

Вони зайшли всередину.

На плацу стояли покинуті військові вантажівки.

Більшість були пошкоджені.

У казармах панував безлад.

Речі валялися просто на підлозі.

Здавалося, люди залишали це місце в поспіху.

— Перевіряємо все по черзі, — наказав Василь.

— Поодинці не ходити.

За годину вони знайшли склад.

Двері були замкнені.

Сергій кілька разів ударив ломом.

Замок не витримав.

Усередині всі завмерли.

На стелажах лежали запечатані ящики.

Боєприпаси.

Сухпайки.

Аптечки.

Запасні магазини.

Навіть кілька бронежилетів.

— Нам пощастило... — прошепотів Денис.

Сергій лише похитав головою.

— Не радійте завчасно.

Якщо база не розграбована...

Значить, сюди або ніхто не дійшов...

Або...

Хтось досі її охороняє.

Ніби у відповідь на його слова десь у глибині бази пролунав металевий гуркіт.

Усі миттєво схопилися за зброю.

— Ви чули? — тихо запитав Ілля.

Микита мовчки кивнув.

Він уже дивився в темний коридор.

За кілька секунд почувся ще один звук.

Кроки.

Повільні.

Впевнені.

Не схожі на ходу зараженого.

Хтось ішов просто до складу.

Микита перевів запобіжник у бойове положення.

Двері коридору повільно відчинилися.

У прорізі з'явився чоловік у старій українській військовій формі.

У руках він тримав автомат.

Його обличчя було виснаженим, але погляд — спокійним.

Він уважно оглянув групу.

І сказав лише одну фразу:

— Якщо ви прийшли грабувати — це була велика помилка.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше