Глава 33. Нічний гість

Петро ще раз перечитав записку.

Потім мовчки зім'яв її в кулаці.

— Закрити ворота.

— Негайно.

Вартові побігли виконувати наказ.

У таборі почалася паніка.

— Вони вже тут?

— Як він зник?

— Хтось допоміг йому втекти?

Петро підняв руку.

— Тихо!

Люди поступово замовкли.

— Відтепер ніхто не ходить табором сам.

Перевірити кожну будівлю.

Кожен підвал.

Кожен склад.

Якщо хтось ховається всередині...

Ми його знайдемо.

Пошуки тривали майже дві години.

Перевернули кожен ящик.

Зазирнули під кожне ліжко.

Обійшли всю територію.

Ні Богдана.

Ні сторонніх людей.

Ні слідів боротьби.

Наче він просто розчинився.

— Це неможливо, — тихо сказав Василь.

— Людина не може зникнути без сліду.

Андрій уважно оглянув паркан.

Потім присів біля одного зі стовпів.

— Петре.

Подивись.

У землі виднілися свіжі сліди.

Двоє людей.

Один босий.

Другий — у військових берцях.

Вони вели до лісу.

— Значить, він був не сам, — сказав Петро.

Уночі Микита ніяк не міг заснути.

Перед очима стояло обличчя Богдана.

Він здавався наляканим.

Але тепер...

Хлопець уже не знав, чи можна було йому довіряти.

Раптом він почув тихий стукіт у вікно.

Раз.

Два.

Три.

Микита повільно підвівся.

У кімнаті всі спали.

Він обережно підійшов до вікна.

За склом було темно.

Він уже хотів відійти...

Як раптом побачив людський силует.

Чоловік стояв за кілька метрів від будинку.

Не рухався.

Лише дивився прямо на нього.

Микита різко відчинив двері й вибіг надвір.

— Стій!

Силует кинувся до паркану.

Микита побіг за ним.

Попереду почувся тріск гілок.

— Зупинись!

Та незнайомець уже переліз через паркан.

Андрій, почувши крик, вискочив із автомата в руках.

— Що сталося?

— Там був чоловік!

Вони вибігли за ворота.

Світло ліхтарів ковзало між деревами.

Навколо — ні душі.

Лише свіжі сліди на мокрій землі.

А поруч із ними...

Лежав невеликий металевий жетон.

Андрій підняв його.

На ньому був вибитий сірий вовк.

І цифра:

12.

Він насупився.

— Це не просто банда...

— Це організація.

І здається...

Вони вже давно за нами спостерігають.