Глава 31. Зниклі

Дорога назад до табору була тихою.

Ніхто майже не розмовляв.

Кожен думав про своє.

Микита згадував Сергія.

Він не був схожий ні на бандита, ні на героя.

Просто людина, яка хотіла вижити.

— Про що задумався? — запитав Андрій.

— Про того чоловіка.

— Думаєш, правильно зробив?

— Не знаю.

Андрій кивнув.

— Якщо почнеш сумніватися після кожного рішення — довго не проживеш.

Микита нічого не відповів.

Йому не подобалася ця думка.

Але він розумів, що в словах Андрія є правда.

Коли група підійшла до табору, ворота були відчинені.

Петро одразу зупинився.

— Щось не так...

На землі лежав перекинутий велосипед.

Поряд валялося відро з водою.

Нікого не було видно.

— По місцях! — тихо наказав Петро.

Усі підняли зброю.

Вони швидко зайшли на територію.

Люди були живі.

Але виглядали наляканими.

Мати першою підбігла до Микити й міцно його обійняла.

— Дякувати Богу...

— Що сталося?

Петро озирнувся.

— Кажіть.

До них підійшов Денис.

Обличчя було блідим.

— Уночі...

Зникли троє людей.

— Як це — зникли?

— Просто...

Їх ніде немає.

Петро насупився.

— Сліди боротьби були?

— Ні.

— Кров?

— Ні.

— Вони пішли самі?

Денис повільно похитав головою.

— Ворота були замкнені.

Запала тиша.

Андрій одразу почав оглядати територію.

Біля задньої огорожі він присів навпочіпки.

— Петре...

Тут сліди.

Усі підійшли ближче.

Під парканом виднівся вузький лаз.

Хтось акуратно підкопав землю.

— Це зробили не заражені, — сказав Андрій.

— Люди.

Петро уважно оглянув сліди.

— І не одна людина.

Микита відчув, як по спині пробіг холод.

— Думаєш...

Їх викрали?

Петро мовчав.

Потім повільно підвівся.

— Від сьогодні виставляємо подвійні патрулі.

І ніхто...

Абсолютно ніхто...

Не виходить за ворота сам.

У цей момент із вежі почувся голос вартового.

— Рух!

Усі миттєво підняли зброю.

На дорозі, приблизно за триста метрів від табору, стояв чоловік.

Він був сам.

У руках тримав білу тканину, прив'язану до палиці.

Знак, що він прийшов із миром.

Але навіть із такої відстані Микита помітив одну дивну річ.

Обличчя незнайомця було все в синцях.

А на шиї виднівся металевий нашийник.

Наче зовсім недавно він був чиїмось полоненим.