Глава 8. Третє побачення

Азраель

Тільки Пауло бачив як я був злий, дізнавшись що Кіра знову поїхала залишивши мене одного. Всю ніч я не міг заснути, думаючи про неї. У ній було щось.. ні, не так. У ній було все! Вона ідеальна, красива, розумна, смішна, зухвала, ніжна. Цей вогонь у ній озвався в мені полум'ям. Я лежав на ліжку і не міг повірити що ця дівчинка не фенікс, аж надто вона вогняна. Навіть якщо Пауло заборонить - я все одно її оберну і ми завжди будемо разом…

На якийсь час від думок про Кіру мене відволікла загальна метушня і пошуки сестри. Вона не просто зникла. Вона подала ментальний сигнал з благаннями про допомогу. Вирахувавши де вона ми всім скопом поїхали на точку, але там вже був погром. На базі підняли тривогу, ліве крило будівлі палало і чулася стрілянина. А потім хтось привів Марі.. чорт, яка вона побита… я їх уб’ю… Ще й цей вилупок, який її витягнув, зміг втекти від нас. Чорт забирай, треба перевести дух… 

Ми привезли Марі додому і дівчата займалися нею, а я пішов спати. 

Вранці я привів себе до ладу і, взявши одну з машин у гаражі, подався до ресторану, в якому знайшов Кіру. У нашої родини зв'язки по всьому місту, тож мені не важко було дізнатися де вона вирішила поснідати. Але прийшовши до ресторану - я її там не знайшов. Заглянувши на кухню я запитав у кухаря, чи була сьогодні Кіра, але той тільки знизав плечима.

— Хлопче, вона вже могла поїхати! На неї це схоже! - засміявся шеф-кухар Паскаль.

Ну, вже ні. Вона не поїхала. Не могла ... Ще трохи посидівши в ресторані, я все ж вирішив піти в її готель. Я планував тільки дізнатися, чи не виходила вона сьогодні, але, сам не знаю чому, замовив із собою сніданок для неї. Дізнавшись номер її кімнати я вже не зміг викинути з голови картинку як вона лежить на ліжку з її красивим розпущеним волоссям, розкиданим на подушці. Піднявшись сходами я постукав у двері. Відповіді не було і я постукав наполегливіше. Через кілька хвилин я почув за дверима кроки і двері відчинилися. Вона стояла переді мною, сонна, з розпатланим волоссям і в тонкому шовковому халатику в японському стилі. Чорт, що вона зі мною робить..

— Привіт! – сказала Кіра.

— Виспалася? - невдоволено запитав я.

— Взагалі, то ні! Ти розбудив мене ні світ, ні зоря! - обурилася дівчинка, на що мені захотілося її відшльопати.

— Кіро, вже перша година дня! – все ж засміявся я. - Можна увійти?

— Ну заходь. - вона знизала плечима і пропустила мене всередину.

У кімнаті було темно і пахло нею. Її запах мене п'янить... Поставивши пакет з їжею на столик, я розкрив штори, впустивши світло в кімнату.

— Взяв тобі сніданок у Паскаля. - сказав я, відкриваючи штори.

— О, це ти вчасно! - Кіра схопила контейнер із їжею з пакета і вмостилася на ліжко. - Дякую!

Обернувшись, я якийсь час просто дивився на неї. Тонкі красиві ніжки та руки, струнка талія, великі зелені очі, довге каштанове волосся та губи, в яких я хотів розчинитись.

— Не треба так дивитися на мене, поділюсь я, сідай поруч. - пробурчала вона з набитим ротом, змусивши мене розсміятися.

— Чорт, Кіро, ти красуня навіть коли тільки прокинулася... - сміючись, сказав я, сідаючи поруч на ліжко.

Вона простягла мені салат і шматочок м'яса на виделці, яке я із задоволенням з'їв. Готував все ж таки Паскаль чудово, а для Кіри готував тільки він особисто. Дівчина намазала йогуртовий соус на мої губи, після чого подалася вперед і злизала його, солодко поцілувавши мене. Мої руки самі ковзнули під її тонкий халат.

— Чорт .. Чому ти поїхала з бару.. - прошепотів я, відірвавшись від поцілунку, граючи пальцями з соском дівчини, від чого та злегка простогнала. - Відповідай. - запитав я голосніше, стиснувши її сосок.

— Ти сам пішов першим. – відповіла Кіра. - Не треба було залишати мене одну.

— Пробач… - прошепотів я, знову впившись жадібним поцілунком у її пухкі губи.

— Стій… – тихо сказала дівчина, відсторонившись. - Я ще не вмивалася.

— Мені начхати. - мало не прогарчав я, кидаючи її на ліжко.

— А мені ні. - вона вивернулася і встала з ліжка. - Почекай ще трохи. - усміхнувшись сказала вона, провівши пальчиками по моєму стичащому члену в штанах, і швидко пішла у ванну.

Чорт, вона буде на колінах просити у мене вибачення за цю поведінку. Я поправив член у штанах і сів за стіл, намагаючись заспокоїтися. Кіра вийшла з душу загорнута в рушник десь хвилин через двадцять.

— Які плани на сьогодні? - посміхаючись, спитала дівчина, подавшись до шафи.

— Поїдемо дивитися на пташок? - спитав я, спостерігаючи за цією картиною.

— О, я з радістю! - вона кивнула і, відвернувшись до шафи, скинула з себе рушник.

— Навіщо ж ти мене дражниш.. - я миттю опинився позаду неї і, взявши до рук її груди, сильно стиснув.

Кіра не відповіла. Натомість вона ніжно провела пальчиками по моїй руці, обхопила зап'ястя і через секунду вивернулася мою руку, поставивши мене на коліна.

— Дивитись можна, чіпати ні. - усміхаючись сказала дівчина. - Тримай руки при собі, або зламаю… Зрозумів?

— Мммм.. Я тобі це ще згадаю, люба.. - я вихопив свою руку із захоплення, перехопивши руку Кіри, і ніжно поцілувавши її долоню.

Відійшовши назад, я знову сів за стіл. Дівчина посміхнулася, повернулася до шафи і почала одягатися, а я тільки спостерігав за нею, граючи своєю фантазією по її тілу.

За кілька хвилин ми вийшли з номера. Кіра одягла білий топ та вільні білі джоггери з кросівками.

Спустившись, ми підійшли до моєї машини.

— Стій. – сказала дівчина. - Поїхали на моїй.

— Що б ти знову втекла? – я посміхнувся. - Ну, ні.

— Мені в моїй спокійніше. Будь ласка. - попросила дівчина і я почув по серцебиттю що вона стурбована.

— Ну, добре. - я знизав плечима і взяв у неї ключі.

Я майже нічого про неї не знаю, ні прізвища, ні звідки вона. Я замислився над цим, поки ми їхали до заповідника "Блакитна ара".