Попіл і Сонце: Записи в червоному блокноті
Зошит четвертий. Одинадцять тіней
05:00. Небо за вікном починає сиріти.
Історію секти «Життя» забули. Суспільство не любить згадувати про «бракованих» дітей. Я Але я пам’ятав. Я стежив за кожним із тих дванадцяти, хто вижив після тієї ночі.
Першим пішов Ігор. Через три роки після лікарні він стрибнув з даху недобудови. Потім Світлана — вона просто зникла, а через місяць її знайшли в лісі. Один за одним, мої «брати і сестри» виконували те, що нам вклали в голови в тому підвалі. Ритуал тривав роками.
Десять… одинадцять… Одинадцятий, Максим, пішов два роки тому. Він надіслав мені листа перед смертю. Там було лише одне слово: «Скоро». Я залишився один. Останній із тринадцяти. Останній, хто пам’ятає смак того «світла». Я вижив не тому, що був сильнішим. Я вижив, бо мав план, який виходив за межі самогубства. Я зрозумів: щоб змінити цей світ, треба не йти з нього, а взяти його за горло.
#414 в Фантастика
#637 в Детектив/Трилер
#225 в Трилер
Відредаговано: 28.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
