Попіл і Сонце: Записи в червоному блокноті
Зошит другий. Зайвий
03:10. Лампа на столі починає блимати.
Мені було десять, коли батько вперше за довгий час заговорив зі мною серйозно. Він сидів на кухні, де пахло дешевим тютюном і відчаєм. — Деміане, ти в нас найстарший. Ти — чоловік, — сказав він, дивлячись у стіну. — У нас немає чим годувати трьох. Марії та Пашкові треба вирости. А ти… ти вже великий. Тобі там буде краще. Там дають одяг. Там є суп кожного дня.
Наступного дня ми пішли до сірої будівлі з високим парканом. Батько здав мене, як здають стару річ у ломбард. Він навіть не поцілував мене. Просто розвернувся і пішов, згорбивши плечі. Я дивився крізь решітку, як його постать розчиняється в тумані, і в той момент я помер. Той хлопчик, що любив батька, перестав існувати.
У дитбудинку я навчився головному правилу: якщо в тебе є щось цінне — заховай. Якщо в тебе є слабкість — вбий її. Там я навчився битися так, щоб не відчувати болю. Бо біль — це просто сигнал, який можна ігнорувати.
#414 в Фантастика
#637 в Детектив/Трилер
#225 в Трилер
Відредаговано: 28.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
