24 Каріна

Крім того, що я час від часу відвідувала Саїда, два дні я провела в гаремі. Я, звісно, була вдячна за те, що для мене зробив Надін, але все ще сердилася за ставлення до Саїда в селі - особливо на жінок, які допустили це.

Я розуміла, що існували культурні відмінності, але залишити дитину голодувати на вулиці через чужий вчинок, над яким хлопчик був не владний, здавалося нелюдським. Діти й без того вразливі. Я майже заспокоювалася, але знову і знову, згадуючи про те, що трапилося, починала злитися.

Нехай мені подобалися і Раза, і Юсра, я не могла примиритися з тим, що ті, кого я вважала друзями, поводилися так само. Оскільки з іншими жінками я не була знайома, мені нічого не залишалося, як проводити незліченну кількість годин на самоті.

На третій день я втомилася від гарему і вийшла на обід у кухню. Завернувши за ріг, я мало не врізалася в Юсру. Ми дивилися одна на одну.

- Ти злишся? - запитала Юсра, наполігши на розмові.

- Злюся! - я вже приготувалася лаятися, згадавши слова Юсри про те, що ніколи не зможе зрозуміти закони людей пустелі і таке інше. Цей аргумент я б у житті не прийняла.

- Я вчинила неправильно, - вдихнула літня жінка. - Мій чоловік пішов із життя багато років тому, але мені все ще чується голос. Він завжди говорив про старі традиції і про те, що їх треба зберігати. Я вірила йому і не ставила долю Саїда під сумнів. Ніхто про це не замислювався. Ми не хотіли це бачити і тому просто не дивилися. І щоб нагадати нам, хто ми такі - ми цінуємо сім'ю і доброту - потрібна була чужа людина.

Я перестала злитися, але не відразу це усвідомила.

- Прямо й не знаю, що сказати, - зізналася я. - Я рада, що ти зрозуміла, що Саїд усього лише маленький хлопчик.

- Звичайно. Він чудова дитина! Ми з Разою якось про це говорили. Щойно принц стане повноправним вождем села, ми попросимо його змінити закон. Ми не відступимося, поки він не здасться. Раза вже поговорила з двоюрідною сестрою Саїда про те, що хоче взяти їх до себе. Діти виросли, а порожній будинок їй не подобається.

"Яке солодке полегшення!" - подумала я з радістю.

- Надін уже зібрався змінювати закон, але те, що інші теж із цим згодні, його потішить.

- Чудово. - Літня жінка схилила голову на бік. - Ми знову подруги?

Я посміхнулася.

- А як же інакше?! Мені дуже шкода, що ми сварилися.

- Та я сама винна. Так звикла до існуючих законів.

- Ми всі звикаємо.

- Ходімо, - покликала Юсра. - Ти збиралася їсти. Ми будемо їсти разом, а заодно й поговоримо про те, які ще закони можна змінити.

- Надін спасибі за це не скаже, - відповіла я, сміючись.

У кухні зібрався ледь не весь персонал, але, коли увійшли Юсра і я, велика кімната стихла. Я відчула, що всі дивляться тільки на мене.

- Не звертай уваги, - шепнула Юсра, підійшовши до буфета біля стіни. - Вони до тебе звикнуть. Для цього потрібен час. Історія про те, як ти допомогла Саїду, розходиться селом.

- Не всім сподобається, що я втрутилася.

- Може й так, але тим, кому це не сподобається, не вистачить хоробрості висловитися. Вже точно не тобі в обличчя.

Я засміялася.

- Тоді постараюся отримати найвище задоволення від розмов за своєю спиною.

- Правильно. Так і треба.

Після обіду я пішла в бібліотеку. Я хотіла дізнатися, чи є там списки або каталоги творів мистецтва. Хтось має подивитись, що цінного є в палаці, і вберегти від пошкодження... 

У велику простору кімнату я заходила багато разів. Відчинивши двері, я з подивом звернула увагу на те, що там уже хтось сидить. Зазвичай крім мене в бібліотеці нікого не було. Чоловік повернувся до мене, і моє серце на мить завмерло і забилося трохи швидше.

- Надіне, - покликала його я і тільки потім зрозуміла, що голос прозвучав глухо, і прочистила горло. Останнім часом я почала помічати, що злегка тремчу у його присутності. У животі з'явилося якесь дивне відчуття, і не просто бажання близькості, а щось інше, що не піддається опису. Але я вважала за краще не з'ясовувати причину.

- Не знала, що ти любитель бібліотек, - сказала я.

- А я й не любитель, - відповів Надін, з подивом дивлячись на мене. - Юсра повідомила, що ти прямуєш сюди і хочеш зі мною поговорити. Очевидно, вона вважає - ти маєш владу мені наказувати.

Його покликала Юсра? Я поки що не збиралася розповідати про розмову за обідом, тоді, може, знайти іншу тему... схоже саме це мені і доведеться зробити.