23 Надін

Зазвичай мене цікавили зустрічі з головою сільського господарства. Село вирощувало достатньо не тільки для своїх потреб, а й забезпечувало місто і навіть сусідські країни. Хоча сьогодні мою увагу займала Карина, яка крокувала за дверима конференц-зали. Щоразу, коли вона проходила повз відчинені двері, я її бачив. Вона жодного разу не заглянула, але було очевидно, що вона мене чекає. Якщо її напружена постава і вираз обличчя мене не обманювали - Карина була незадоволена. Вона ще п'ять хвилин маячила перед очима, і тоді я зупинив розмову і переніс зустріч на наступний тиждень. Щойно чоловіки вийшли, Карина подивилася на мене. Я жестом попросив її пройти за мною в офіс.

- Що ви обговорювали? - поцікавилася вона.

- Урожай цього сезону.

- Як мило! Виходить, декого все-таки годують. Можна подивитися на таблицю? Щоб отримати їжу, потрібно заздалегідь подбати, щоб твоє ім'я зазначили в списках?

Карина, поза всяким сумнівом, була в люті. Я відчував її гнів навіть на відстані кількох метрів. В очах хлюпало роздратування, і вона мала такий вигляд, ніби збиралася чимось у мене запустити.

Я здивувався, помітивши, що мені цікаво дізнатися, чому вона сердиться. Я думав, що зможу запросто відіслати її геть з її проблемами, нічого не з'ясовуючи, але вийшло по-іншому. Я хотів дізнатися, що сталося, і, більше того, допомогти їй.

Я встав з-за столу і підійшов до неї. Взявши її долоні у свої, я, вдивляючись у блакитні очі, промовив:

- Розкажи мені, що тебе турбує.

Вона різко відсмикнула руки і почала міряти кроками кімнату.

- Ти не повіриш! А хоча... може, й навпаки. Я от ніяк не можу повірити! Мені тут подобається. Ти в курсі? У вас гарно, теплі й доброзичливі люди. Мені подобається палац, його архітектура - та майже все подобається! Тільки це нагадує труп, що лежить на сонці. Спочатку начебто тіло має нормальний вигляд, але коли підійдеш ближче і придивишся, то помітиш опаришів, що копошаться всередині. Огидно!

- Ти досить яскраво це зобразила, - відповів я. - І що ти хочеш сказати?

- Є маленький хлопчик. Звуть його Саїд. Мати, судячи з усього, померла, а батько вкрав верблюдів. Замість того щоб прийняти покарання, мужик утік, залишивши Саїда напризволяще. Про хлопчика ніхто не піклується, його не годують, і медичну допомогу він теж не отримує. Упевнена, що він і до школи не ходить. І де він уночі спить? Він що так і буде голодувати?

Її очі наповнилися сльозами.

- Я не уявляю, як взагалі таке можливо. Мені дуже подобалася Раза, але вона прогнала його, немов Саїд остання погань. Юсра відповіла, що мене це не стосується. Але я ж не дозволю дитині страждати і померти, а особливо якщо ця дитина перебуває перед моїми очима. Я ненавиджу таке ставлення до дітей і ненавиджу цих жінок за те, що вони таке дозволяють!

По щоці скотилася сльозинка. Карина нетерпляче її стерла.

- Клянуся богом, Надіне, якщо ти вимагатимеш, щоб я не втручалася, то я вб'ю тебе уві сні.

Я підійшов до неї і притягнув до себе.

- Ні, ти цього не зробиш.

- Але захочу ж!

- У цьому то й уся різниця. Звідси і буду відштовхуватися, вирішуючи, потрібно тебе боятися чи ні.

Карина подивилася на мене, але не посміхнулася.

- У твоєму селі голодує дитина. Ти повинен це виправити.

- Ти не розумієш наших законів. На перший погляд вони здаються жорстокими...

Вона відступила назад і кинула на мене лютий погляд.

- Здаються?! Вони і є жорстокі! Так, батько Саїда - останній виродок! Але до чого тут хлопчик?! Він же не може змінити свого батька! І ситуацію йому теж не виправити.

- Закони жорстокі, - знову повторив я, - але вони не просто так придумані. Дорослі люди бачать страждання хлопчика і розуміють, що будь-яка поведінка має наслідки.

- Незрівнянно! Значить, Саїд тепер наочний приклад? Повірити не можу, що йому судилося померти на вулиці. І що тоді? Хтось прибере з дороги тіло, або його залишать на вечерю собакам?

По щоках побігли сльози.

- Я з цим не згодна і ніколи не погоджуся! Потрібно знайти інший вихід зі становища. І скільки таких дітей на вулиці? Ще хтось є? Жителі села взяли за правило морити дітей голодом? А як щодо того, щоб просто їх любити? Як взагалі таке можна допускати?!