14 Надін

За гучним стуком підборів у коридорі я зрозумів, що скоро тут з'явиться Каріна. Уже кілька днів я її не бачив і був цьому радий. Що менше ми спілкувалися, то краще. На жаль, попри це, вона продовжувала залишатися в моїх думках. Її образ постійно мене переслідував і, здавалося, не полишав навіть на годину. Спогади про її оголене тіло наповнювали сни, через що я різко прокидався, відчуваючи голод і занепокоєння.

Я почув голоси, відчинилися двері, і увійшла Каріна. Подивившись на неї, я підняв брови.

- Тільки не починай, я й сама знаю, - сказала вона, закотивши очі. - Це мені Юсра принесла. Вочевидь, місцеве традиційне вбрання, а враховуючи, що я ваша коханка... мені доведеться його носити. Не так легко підібрати до нього взуття, і гадки не маю, як вчинити з волоссям. Що пасує до образу: "Дивіться, перед вами мешканка гарему"? Я хотіла просто залишити його розпущеним. Як вам?

Я роздивлявся вбрання з двох частин, більше схоже на маскарадний костюм, ніж звичайний одяг. Верхня частина складалася з ліфа і короткого жилета, зшитих зі стьобаного шовку, прикрашеного безліччю намистин. Живіт був оголений, а на стегнах сиділи шаровари, спереду оздоблені бісером, як і тасьма, що обтягувала щиколотки. Крім цього, тканина була прозорою.

- Юсра є почуття гумору, - пробурмотів я, знаючи, що стара жінка анітрохи не приховує своїх намірів. Вона хотіла, щоб я подивився на Каріну не тільки, як на тимчасову гостю в палаці. І мені від цього жартику було зовсім не смішно. 

- Ви справді так вважаєте? - Каріна розвернулася до мене спиною, демонструючи прозору тканину, через яку повністю просвічувалися сідниці. - Я б не хотіла показувати свою дупу всьому світу.

Вона стояла перед мною майже оголеною, і бажання, що прокинулося в мені, було важко контролювати. Я намагався переконати себе, що в усьому винна довга відсутність жінки, однак... Але ж щойно минулого тижня я із нею переспав. І мої почуття не мали нічого спільного з фізичною потребою - я мріяв знову провести час із Каріною... торкатися її, пробувати її на смак. Доставляти насолоду і насолоджуватися.

Щоб мій стан був не надто помітним, я сів за письмовий стіл.

- Як ти сюди пройшла? - поцікавився я. - Чи персонал палацу в цьому сенсі чимось відрізняється від села?

- Одягла накидку. Мода пустелі, схоже, їх любить. Красива річ. Візерунок із бісеру поєднується з убранням. Із взуттям виявилося непросто. - Вона виставила ступню, показуючи відкриті туфлі на високих підборах.

Я ковзнув по них очима і пошкодував про це, коли пройшовся поглядом від зігнутого коліна до стегна.

Я негайно переключив увагу на звіт, що лежав на столі. Але сконцентруватись було важко. 

- На церемонію призначення ти можеш це не вдягати, - вимовив я, вважаючи, що якби вона з'явилася в такому вбранні, ніхто не слухатиме старійшин. - Звичайний одяг підійде. До речі, тобі не обов'язково там бути присутньою.

- На церемонії, напевно, цікаво. Я ще жодного разу там не була. Але якщо ви не хочете, щоб я була присутня, заперечувати не стану. 

Її голос пролунав так, наче вона від чогось себе оберігала.

- А ти хотіла б піти? - запитав я.

Дівчина знизала плечима.

- Каріно?

Вона зітхнула.

- Послухайте, мені самотньо, ясно? Крім вас і Юсри зі мною ніхто не спілкується. Я познайомилася з Разою, вона чудова, але в неї є робота. Я займаюся бізнес-планом, який у реальності написати набагато складніше, ніж я думала. Роблю успіхи, однак, на це йде тільки вісім або десять годин на день, а решту часу мені просто нічим зайнятися. Тут усе за мене роблять. Нудно.

- А мені здавалося, ти шукала дозвільного життя.

- Не починайте! - обурилася дівчина, уперши руки в боки.

Її поза анітрохи не мала загрозливого вигляду. І не тільки тому, що Каріна більше нагадувала кошеня, ніж тигра - важко сприйняти всерйоз людину, одягнену в такий костюм.

- Я хотіла впевненості в майбутньому, а не можливості валятися на дивані з цукерками. Я весь час працювала. Я звикла бути зайнятою і зустрічатися з людьми. Мені необхідно бути корисною.

Каріна підняла підборіддя, немов попереджаючи мене, щоб він навіть не смів заперечувати.

- І чим би ти хотіла займатися? - поцікавився я, не сказавши ні слова проти.

- Ну, подивимося за обставинами. Припустимо, я не вагітна, тоді вже за кілька тижнів поїду. На підготовку проекту Рази часу має вистачити.

Вона не переставала мене дивувати. 

- Коли прийде час, ми це обговоримо, - відповів я. - А тепер, якщо хочеш потрапити на церемонію, переодягнися.

Вона пробігла очима по своєму вбранню і посміхнулася:

- Ви точно в цьому впевнені?

Я би вважав за краще побачити її оголеною, але це неможливо. Я заприсягся, що другого разу не буде, але зараз зовсім не розумів, навіщо зарікся.

- Іди переодягайся, - наказав я їй. - У тебе всього година часу. Запізнишся...

Каріна вже попрямувала до дверей:

- Знаю, знаю. Далі йде королівська загроза. Буду готова вчасно.

Помахавши, вона втекла і вже не побачила, як я розплився в усмішці.