11.1

Рівно о третій я постукала у двері старого будинку на розі. На стукіт одразу відгукнулися, двері відчинила жінка. На вигляд їй було близько п'ятдесяти. Висока і дуже красива з темним, зібраним у довгий хвіст волоссям і великими виразними очима. На шиї висіли золоті ланцюжки, а на обох зап'ястях дзвеніли браслети.

- Ти, мабуть, Каріна, - сказала вона з теплотою в голосі. - Ласкаво просимо, мене звати Раза.

- Велике спасибі, що дозволила мені подивитися, де ти працюєш, - сказала я, переступаючи поріг.

Зовні будівля була схожа на звичайний житловий будинок, але всередині це був великий відкритий простір зі скляним дахом, світловими ліхтарями, вікнами і кам'яними підлогами. Внутрішні стіни прибрали, а замість них поставили кілька робочих столів. З лівого боку, де жінки виливали розплавлене золото у форми, йшла хвиля гарячого повітря.

- Я, щойно приїхала в Баслаам, а вже захоплююся прикрасами, які ви робите, - вимовила я. І дістала найдешевші сережки, і то підозрюю, що мені зробили на них знижку через те, що я з Надіном.  - Не знала, що це ваша робота. Ось це я купила сьогодні на ринку.

Раза помацала сережки.

- Так, мені вони знайомі. Симпатичні.

- Вони чарівні! Плетіння неймовірно красиве!

Раза провела мене кімнатою.

- Для створення прикрас ми використовуємо різні технології. Форми, вони зараз задіяні в роботі. Для плетіння - довгий дріт і нитки, вони мають бути досить м'які, щоб їх можна було гнути. Робимо тонке оздоблення бісером - це найскладніша робота, а також вставляємо каміння.

Раза познайомила мене з багатьма жінками, які працювали в домі, і показала наявні вироби. Число готових прикрас, що лежали в кілька рядів, вражало, і я трохи втратила голову.

- Я, можна сказати, професійний покупець, - пожартувала я. - Мені не можна показувати стільки прикрас одночасно.

Нова знайома засміялася.

- До всього звикаєш.

- Навіть якось сумно, - я помацала кулон. - Я знаю, що ви продаєте свої вироби в місті й тут у селі. Ще де-небудь?

- Один чоловік відвозить наші прикраси в Бахар. Вони користуються попитом.

«Дві сусідні країни, - подумала я, - але це все-таки відносно маленький ринок».

- Як щодо того, щоб продавати через інтернет?

Раза насупила брови.

- А це можливо?

- Звичайно. Створюєш сайт із фотографіями виробів і вказуєш ціни. Хоча тоді доведеться займатися пересилкою, мати справу з коробками і страховками. Цікаво, чи виникнуть проблеми під час відправлення за кордон? 

- У тебе купа задумок, - відповіла Раза, - але в нас маленька фабрика. Те, що ми пропонуємо, нікому не потрібно.

- Не можна так недооцінювати свою працю! Людям дуже сподобається. Прикраси, зроблені своїми руками, високо цінуються. У вас розумні ціни, та й самі вироби просто чудові. Я думаю, ви могли б досягти успіху.

Кілька жінок призупинили роботу, щоб послухати. Я не могла зрозуміти, чи було їм це цікаво, чи навпаки їх обурило те, що я висловила незгоду Разі.

- Не хотілося б залежати від єдиної людини, яка відвозить наші роботи до Бахари, - повільно промовила Раза, - Він не завжди пропонує хорошу ціну.

Деякі жінки кивнули.

- Я не хочу наполягати, - підкреслила я, сповнившись ентузіазму допомогти цим жінкам домогтися великого успіху. Знову ж таки це інша культура, зміни відбуваються повільно. Але вдома я продавала через інстаграм деякі речі, тому могла б займатись цим і для ювелірів. - Ви не проти, якщо я поговорю з Надіном про те, що я тут побачила, і поділюся з ним своїми ідеями? Якщо він погодиться...

Очі Рази загорілися.

- Ти поговориш про нас із принцом?

- Ну, так! Я знаю, що він турбується про розвиток економіки в селі. Продаж ваших ювелірних виробів за кордон приверне сюди багато грошей. Принаймні, я могла б створити сайт, а вже там і подивимося, чи проявить хтось інтерес.

Раза пробігла поглядом по кімнаті. Жінки слухали, переставши працювати.

- Я не проти, - сказала вона, посміхаючись. - Якщо принцу сподобається ідея, ми будемо вдячні за будь-яку допомогу, яку ти можеш надати.

- Я поговорю з ним, щойно зможу, до того ж зберу ідеї до купи. - я не стала реагувати на легке хвилювання, яке виникло від думки, що я знову побачу Надіна. Адже я не мріяла про зустріч із ним.

«Почати брехати самій собі - погана ознака», - із сумом подумала я. Я з нетерпінням чекала зустрічі з Надіном і була настільки схиблена на ньому, що від нагоди побачити його знову прийшла в захват.

А це означало? Я отримала задоволення від сексу? Безумовно дурне запитання. Або ж це означає щось більше? Тобто він мені справді сподобався?