8.2

Чоловік відчинив перед нами двері. Дівчина відступила назад і жестом попросила мене проходити. Я вагалася лише секунду і, зробивши глибокий вдих, переступила через поріг у покої Надіна.

Я одразу помітила багато місця і світла, гарні диванчики і маленький стіл, накритий на двох. Замість стільців навколо столу лежали декоративні подушки. Поруч стояв візок із накритими каструльками. Я здогадалася, що це все на вечерю, але я так нервувала, що навіть думати не могла про їжу.

Не встигла я збагнути, що робити або куди їй сідати, як побачила Надін, що йшов мені назустріч.

Крім вільних білих штанів на ньому більше нічого не було. Його голі м'язисті груди кольору меду блищали у світлі лампи. На плечі в нього висів рушник, а іншим він витирав мокре волосся. Він не відразу мене помітив. Спочатку мій погляд помадрував його обличчям. Досконалі хижі риси вражали. 

Моє перше враження говорило, що він майже був схожий на звичайного хлопця, який звик зустрічатися з моделями для спідньої білизни. Оскільки він носив вільний одяг, я не підозрювала про те, що його тіло настільки досконале. Там було на що подивитися.

Друге враження свідчило, що Надін уже не здавався мені настільки страшним або могутнім. Можливо, вплинув рушник або мокре волосся, але я усвідомила, що боїюся його вже трохи менше.

Обидва рушники Надін кинув на стіл і почав пальцями пригладжувати волосся. Тільки тоді він мене побачив.

Він підняв брову.

- Цікаве вбрання. Маленька Червона шапочка.

Я потерла накидку.

- Я думаю, це традиційний предмет одягу, призначений для того, щоб захищати дівчат із гарему від сторонніх поглядів. Вочевидь я тут тільки для ваших очей.

- Значить, під цим ще щось є?

Надін пожартував? Чи він серйозно?

- Сукня.

- Можна подивитися?

Мені стало так страшно,  а руки затремтіли від хвилювання, я ледве змогла розв'язати зав'язки на шиї і накидка впала на підлогу.

Очі Надіна злегка розширилися, він сильно стиснув щелепу. Крім цього, він не рухався, але мені усе одно хотілося себе чимось накрити. І... можливо, закричати, немов пронизливий звук був здатний мене захистити.

- Це витівки Юсри? - поцікавився він, відвернувшись, і пішов до столу. Там стояла пляшка вина. Він наповнив два келихи й накинув на себе сорочку, що лежала на подушках.

- Я б таке не купила! - відрізала я. - Там ще чотири сукні схожих на цю. Вона сказала, що носила подібні речі в молодості.

- Мені було не обов'язково це знати, - пробурмотів Надін і пригубив вина. Він простягнув мені келих, але я похитала головою.

- Ти голодна?

Невже Надін хотів, щоб я поїла перед тим, як він зі мною це зробить? Чи я повинна була просто стояти тут у майже оголеному вигляді і служити розвагою вечора? Я насилу стримувала бажання запустити в нього золотою сандалією на зав'язках.

- Послухайте, - різко відповіла я, - це триває вже досить довго. Я втомилася з дороги. На мене подіяла зміна часового поясу, а точніше клімату, ну переїзд у пустелю чи як там це називається, - від нервів я затиналась. - І що буде тепер? Які обов'язки у вашої коханки? І який у мене порядок роботи? Щоденний секс? Чи щотижневий? Чи повинна я відповідати взаємністю, коли б ви мене не покликали? Який секс? Хто зверху? Що ви збираєтеся зі мною робити?

У мене залишилася ще тисяча запитань, але тих, що я встигла поставити, начебто на сьогодні було достатньо. Я схрестила руки на грудях, намагаючись не розридатися. Я відчувала, як підступають сльози.

Надін пильно на мене дивився.

- Я не збирався тебе лякати.

- Тоді у вас це погано вийшло.

- Схоже, що так. - Він узяв другий келих вина і підніс його мені. - У мене ніколи раніше не було постійної коханки, тому певних очікувань у мене теж немає.

Я взяла вино, не глянувши на Надіна.

- Але ж у вас є гарем!

- Я отримав його разом із приватною власністю.

- Тобто як розрахований на три місця гараж, коли машин лише дві?

- На кшталт того. - Він повернувся до столу й опустився на подушки. - Я теж втомився. Сьогодні я не стану кликати тебе в ліжко.

«Ще одна відстрочка, - подумала я. - Чи надовго?»

- А коли покличете, що я повинна буду робити?

- Бути коханкою - це не тільки заняття сексом. Я очікую дружнього спілкування і щоб ти мене розважала.

- Як дресирований ведмідь? - я насупила брови. - Я не вмію жонглювати, а якщо ви очікуєте, що я танцюватиму оті ваші танці, то можете одразу про це забути.

Надін зітхнув.

- Імовірно, роль коханки тобі не підходить.

- Ви так думаєте?

Куточок його рота скривився.

- Думаю, почнемо з того, що ти будеш подавати мені вечерю.

Я не зрушила з місця.

- Ви маєте на увазі, накладати їжу вам на тарілку чи одразу запихати в рот?

- Досить просто на тарілку.

- І ніякого сексу сьогодні. Ви присягаєтеся?

- Я даю тобі слово принца Надіна королівства Баслаам.

Я хотіла витребувати з нього клятву, але для члена королівської сім'ї і слово багато значило.

- Тоді подробиці обговоримо пізніше?

- Перед тим, як це станеться, ми відкрито один з одним поговоримо.

- І це зовсім не те саме, що розмова після вечері.

- Я знаю.

- Ви просто хочете, щоб останнє слово залишилося за вами, - пробурчала я, підійшовши до столу.