1.2

- Каріна дуже хороша дівчина! - втручається улесливо дядько.
Липке відчуття, що я виставлена на торги. Глипаю зло на дядька, готова кинутись на нього з кулаками.
- Вона не варта тих грошей, що ти мені винен, - впевнено заявляє незнайомець.
- Надіне, ти відмовляєшся? - уточнює Алі. - Я б не відмовився забрати її собі…
- Ти заручений, - зло кидає Надін. - Навряд чи сім'ї твоєї нареченої сподобається, що ти заводиш нову коханку напередодні шлюбу.
- Я почекаю. Компенсую тобі всю суму боргу хоч сьогодні, а потім…
- Гей! - я не витримую. Тітка вчила не вступати в суперечки з чоловіками. Тут за це легко можна отримати покарання. Але той факт, що мене обговорюють немов товар, змушує мене забути про страх. - Ви у своєму розумі стояти і обговорювати тут плани на мене? Мене ви спитали? Я не згодна відпрацьовувати нічиї борги!
В очах Надіна спалахують іскри цікавості. Здається дарма я подала голос.
- А ти ще й з норовом? - він обходить мене напівколом. - Зізнайся, хотіла б вийти заміж за принца?
- За Алі? - дивлюсь на того. - А чому б ні? Це певна стабільність. Проте як я почула він заручений. А в мої плани не входить стояти в черзі за увагою чоловіка…
По кімнаті лунає тихий сміх. Надіну личить посмішка. Його суворе обличчя з різьбленими рисами стає м'якшим і привабливим.
- Чуєш, брате? Ти їй не підходиш, - видає Надін.
- Я бачу, ви почали знаходити спільну мову, - похмуро відповідає Алі. - Час пізній, певно я піду. Разбирайтесь із радником Мухаммедом самі. Свою пропозиція я озвучив.
Він різко виходить. Певно я не надто його зацікавила. Іншого б разу відчула всю міць цієї всесвітньої несправедливості - два принци в одній кімнаті і обом я не до смаку. Але зараз я відчуваю радість. Хай і цей Надін від мене відмовиться. Тоді я піду в свою кімнату і хутко куплю квитки до Європи. Чхати в яке місто тікати. Аби якомога далі від цієї країни. і цих людей.
- Ваша високосте, ви дозволите? - улесливо починає Мухаммед. - Візьміть мою племінницю. Вона буде чудовою розвагою ваших ночей, відрадою для очей…
- Ти казав, що вона гарно вихована і покірна. - відповідає йому Надін. - Але я бачу, що ця жінка і покірність речі несумісні.
- Це через її коріння.
- Я знаю, що вона українка. Слава про їх уміння йде далеко вперед. Але я не бачу, що твоя племінниця з таких, готових на все заради вигоди. Чим вона може мене зацікавити? Ні, Мухаммеде, краще я кину тебе у в'язницю.
Бідна тітка! Певно програна грошова сума дійсно велика, якщо дядькові загрожує ув'язнення. Але в моїй душі немає до нього співчуття. Придумав же він розрахуватись мною за свою легковажність!
- Благаю! Візьміть її за половину боргу!
- Я подумаю, - каже Надін. Повертається знову до мене, кидаючи охоронцям: - Виведіть його.