1.1

Дивно, але кімната виявляється зовсім не такою вже страшною. Вона була більшою, ніж я уявляла. На стінах висять килими. Посередині стоїть вирізаний із дерева гральний стіл і десь пів дюжини стільців...
Подивившись на завалений картами стіл, я уважно обводю поглядом приміщення в пошуках принца. Але замість нього бачу чоловіка моєї тітки. Дядько Мухамед стоїть у кутку. Одного погляду на нього досить, щоб зрозуміти - сталось щось погане. Навіть засмага не змогла приховати його блідості, за один вечір з успішної людини він перетворився на невдаху.
Я стиснулась, готуючись до найгіршого.
- Що сталось? - питаю, стискаючи халат біля горла. Більш невдалого одягу для цієї ситуації годі й шукати. Виставила власне тіло на огляд чоловікам.
- Принц запропонував мені зіграти. З мого боку було б не ввічливо відмовитися, - починає здалеку дядько. Його вуса при цьому нервово здригаються в такт кожному слову.
Він програв, розумію я. Але до чого тут я? Невже тітка дозволить статись чомусь поганому? Мерзенне відчуття тремору в пальцях. По спині повзуть мурахи.
Принца Алі в приміщенні немає. Але позаду чуються чиїсь кроки.
Я різко обертаюсь на зустріч тому, хто підкрадається.
Глипаю злякано. Це не той принц. Алі старший, лощений, з чорною бородою і насупленими бровами. А той що зайшов в кімнату - значно молодший.
- Це вона? - питає у дядька Мухаммеда. Той невпевнено киває. Він в цю мить не той самовпевнений господар дому, яким поставав вдома.
Відчуваю себе мов під прицілом. Ще ніхто так довго і пильно мене не розглядав, як цей незнайомець. Його чорні, немов найтемніша ніч, очі як той сканер вивчають моє обличчя, тіло. Змушують червоніти і почуватись дуже незатишно в тонкому халаті. Впевнена він побачив значно більше, ніж дозволено чоловікам бачити.
- Познайомились? - зрештою за спиною незнайомця виростає постать принца Алі.Ось і сам спадкоємиць трону Баслааму.
- Вона мені не подобається, - констатує незнайомець.
Темний погляд, здавалося, проник у саму душу, і я сильніше стягую поли халата, пошкодувавши, що шовк такий тонкий. Чому я не носила домашню сукню із синелі,
як усі нормальні люди? Або ще краще - піжаму з штанами? На мені мали бути
вдягнені саме вони, а не коротка нічна сорочка з симпатичними шортиками під колір. Хоча навряд чи незнайомця хвилює моє почуття стилю. Йому бачте не подобається в мені все.