Розділ 28. Другий шанс

Інформація про "День Розколу" та підтверджений зв'язок Веллінгер з Ашвортом, зібрана докупи з рештою здобутих доказів, стала підставою для термінової аудієнції з самою короною — аудієнції, організованої завдяки невтомним зусиллям Гортензія фон Ашера, який використав усю вагу свого впливу в раді, щоб оминути звичну, виснажливо повільну бюрократичну процедуру, задіявши кожен важіль впливу, накопичений за десятиліття служби короні, кожен борг вдячності, кожну давню приязнь серед найвпливовіших родин королівства.

Тронна зала королівського палацу, куди Ярош, Дорн, Гортензій і Леонтій прибули для викладу справи перед самим королем, вразила Яроша ще більше за бальну залу, — не розкішшю, хоча й вона вражала, а важкою, майже фізично відчутною атмосферою влади, що концентрувалася навколо трону, на якому сидів чоловік середніх років з втомленим, але проникливим поглядом людини, що несе тягар відповідальності за ціле королівство, тягар, який, здавалося, фізично позначався на кожній рисі його обличчя.

— Ваша величносте, — почала Дорн, схиляючись у глибокому поклоні, — дякуємо за термінову аудієнцію. Справа, яку ми маємо честь викласти, стосується безпеки самого королівства.

Король, вислухавши детальний виклад — про Ашворта, про масштаб мережі Ордену Попелу, про зв'язок з домом Веллінгер, про загрозу "Дня Розколу" — довго мовчав, обличчя його виражало суміш тривоги й обережного, притаманного досвідченим правителям скепсису, погляд його переходив від одного присутнього до іншого, зважуючи кожне слово з тією ретельністю, якої вимагала подібна, надзвичайно небезпечна справа.

— Серйозні звинувачення, — сказав він нарешті. — Особливо щодо дому Веллінгер, чий голова останніми роками виявляв неабияку відданість короні через щедрі пожертви на державні потреби, пожертви, які, зізнаюся, ще вчора я вважав ознакою щирої лояльності.

— Пожертви, здобуті, можливо, коштом підтримки небезпечної змови, ваша величносте, — обережно зауважив Гортензій фон Ашер. — Прошу вибачення за прямоту, але ситуація не терпить дипломатичних недомовок, і зволікання може коштувати значно дорожче за будь-яку тимчасову незручність для дому Веллінгер.

Король перевів погляд на Яроша, вивчаючи його з тією ж пронизливою уважністю, яку демонстрував увесь цей час, погляд, здатний, здавалося, зазирнути значно глибше за просту поверхню слів, до самої суті людини, що стояла перед ним.

— Магістре Ковальчук, — сказав він, — мій посол переказав мою пропозицію щодо офіційної служби короні. Чи готові ви розглянути її серйозно, зважаючи на нинішні обставини?

Ярош, відчуваючи, як усі погляди в залі звертаються до нього, ретельно зважив відповідь, пам'ятаючи слова батька про те, заради чого варто використовувати власну силу, серце його калатало, попри зовнішню незворушність, яку він так наполегливо вчився зберігати.

— Ваша величносте, — сказав він, — я готовий служити захисту королівства всіма доступними мені засобами. Але, з усією повагою, прошу дозволити мені робити це як незалежний союзник Академії, а не як формальний інструмент державної влади. Моя сила найкраще служитиме тим, хто її потребує, коли керується власним сумлінням, а не наказами, хай навіть найвищими, — сила, керована виключно наказами, ризикує втратити те саме, що робить її гідною довіри тих, кого вона мала б захищати.

Король довго мовчав, обмірковуючи цю відповідь, а тоді, на подив багатьох присутніх, коротко, майже непомітно кивнув, у погляді його промайнуло щось, схоже на несподівану повагу, повагу, якої, здавалося, він рідко удостоював когось із своїх підданих так швидко.

— Розумна позиція, — сказав він нарешті. — Гаразд, магістре Ковальчук. Надаю вам і вашим союзникам королівський мандат на розслідування та протидію загрозі Ордену Попелу, з повноваженнями, необхідними для ефективних дій, — включно з правом затримання підозрюваних осіб, незалежно від їхнього суспільного становища, за умови надання достатніх доказів.

— Дякуємо, ваша величносте, — вклонилась Дорн, полегшення в її голосі було ледь помітним, але явним для тих, хто знав її досить добре, полегшення людини, що нарешті отримала ресурси, необхідні для боротьби, яка здавалась самотньою надто довго.

— Проте, — додав король, і в голосі його забриніла нотка застереження, — зважаючи на серйозність звинувачень проти дому Веллінгер, я вимагаю регулярних, детальних звітів про хід розслідування. Лорде фон Ашер, — він звернувся безпосередньо до Леонтія, — доручаю саме вам, як керівнику служби безпеки Академії й онуку людини, чиїй мудрості я довіряю беззастережно, забезпечити ці звіти особисто мені, у обхід звичайних бюрократичних каналів, зважаючи на підозру щодо можливої зради серед придворних кіл.

Леонтій, вклоняючись у знак згоди, кинув швидкий, майже непомітний погляд на Яроша — погляд, у якому Ярош, зайнятий власними думками про щойно отриманий мандат, не встиг у той момент розпізнати тінь прихованого занепокоєння, занепокоєння, яке невдовзі мало перерости в дещо значно серйозніше.

* * *

Того ж вечора, святкуючи здобутий королівський мандат скромною вечерею в колі найближчих союзників, у невеликій залі, освітленій теплим світлом свічок, Ярош відчував, як тягар відповідальності, попри офіційне визнання й підтримку, аж ніяк не зменшується, — навпаки, зростає новою вагою королівських очікувань, накладених на й без того численні виклики, що чекали попереду.

— Другий шанс, — задумливо промовила Гвендолін, піднімаючи келих у скромному тості, у голосі її звучала обережна надія, переплетена з давньою тривогою. — Двадцять три роки тому рада надто пізно усвідомила масштаб небезпеки, яку становив Ашворт. Цього разу, схоже, ми отримали шанс діяти вчасно, з підтримкою найвищої влади королівства.