Розділ 18. Повернення до Кресвальда

Дорога назад до столиці минула швидше, ніж будь-хто міг очікувати, — Ярош, дозуючи власні сили з ретельністю, виробленою за тижні практики, здійснював по одному-два стрибки щодня, чергуючи їх із довшими періодами відпочинку та звичайною їздою, і завдяки цьому те, що мало б зайняти три тижні, скоротилося до дев'яти днів виснажливої, але результативної подорожі. Кожен вечір, коли він опускався біля багаття, виснажений черговим стрибком, Мила мовчки простягала йому кухоль гарячого чаю, і цей простий, повторюваний ритуал став якорем, що тримав його при здоровому глузді серед виснаження й тривоги.

Кресвальд зустрів їх звичним портовим гамором і, водночас, якоюсь невловимою напругою, що відчувалася в самому повітрі міста, — Ярош, ступивши на знайому бруківку після довгої відсутності, одразу помітив більшу кількість вартових на вулицях, ніж пам'ятав раніше, і напружені, насторожені обличчя перехожих, що квапилися повз, не затримуючись на розмови із сусідами так довго, як зазвичай, наче саме місто затамувало подих в очікуванні якоїсь біди.

— Щось тут не так, — тихо зауважила Мила, коли вони наближалися до Академії, погляд її ковзав по обличчях перехожих, шукаючи бодай якесь пояснення цій дивній, гнітючій атмосфері. — Місто ніби чекає на якусь біду.

Леонтій, попереджений про їхнє повернення завдяки терміновому листу, надісланому ще з Ремвіля, зустрів групу особисто біля воріт Академії, обличчя його виражало суміш полегшення від їхнього благополучного повернення й глибокої, ледь стримуваної тривоги, під очима в нього залягли темні кола, свідчення багатьох безсонних ночей.

— Слава небесам, ви живі, — сказав він, обіймаючи Яроша з тією щирістю, яка за роки дружби стала природною для обох колишніх суперників, обійми його були міцнішими, тривалішими, ніж зазвичай, наче він потребував цього фізичного підтвердження, що друг справді повернувся неушкодженим. — Останній тиждень видався непростим тут, у Кресвальді.

— Що сталося? — насторожено запитав Ярош.

— Ходімо до кабінету ректорки, — сказав Леонтій. — Дорн і Тихий чекають на повний звіт, і, боюся, наші новини не менш тривожні за ваші.

* * *

У кабінеті ректорки Дорн, куди вся група — тепер уже офіційно розширена приєднанням Гвендолін і Кассіана — зібралася невдовзі, зустріч почалася з взаємного, ретельного обміну новинами, кожна з яких додавала дедалі важчого тягаря на загальну картину небезпеки. Кабінет, здавалося, за час їхньої відсутності перетворився на справжній штаб — карти, документи, звіти вкривали кожну доступну поверхню, свідчачи про масштаб роботи, проведеної за останні тижні.

— За минулий тиждень, — почала Дорн, обличчя якої виглядало помітно втомленішим, ніж пам'ятав Ярош, темні тіні під очима видавали безсонні ночі, проведені за аналізом здобутих раніше документів, — ми зафіксували щонайменше три нові напади прибічників Ордену на різні цілі по всьому королівству — не хаотичні, а на диво скоординовані, наче виконувані за єдиним, ретельно продуманим планом.

— Які цілі? — запитав Кассіан, одразу переходячи до аналізу з тим самим професійним прищуром, який виробив за роки прихованого спостереження, підступаючи ближче до розкладених на столі карт.

— Архіви двох менших магічних шкіл у провінції, — відповів Леонтій, розгортаючи звіт, папір якого був вкритий дрібними, нервовими нотатками, зробленими, вочевидь, посеред безсонних нарад. — Здобич обмежилась старими записами про рідкісні спорідненості, подібними до тих, що містилися в архіві, знайденому вами в порту рік тому. Схоже, Ашворт розширює свою мережу пошуку потенційних вербувальників далеко за межі самого Кресвальда.

Ярош, вислухавши це, переказав власну частину новин — про знайдений архів у Ремвілі, про Дезрика й примусове утримання невдоволених новобранців, про зустріч із самим Ашвортом і його нову, лячну здатність контролювати перебіг часу в масштабі, недосяжному раніше жодному магу, розповідаючи детально, не приховуючи жодної подробиці, хай якою тривожною вона не була.

Дорн, вислухавши цю частину розповіді, зблідла так, як Ярош бачив нечасто за всі роки їхнього знайомства, руки її, складені на столі, стиснулися в кулаки.

— Це підтверджує наші найгірші побоювання, — сказала вона нарешті. — Юначе, якщо Ашворт справді досяг контролю над часом у такому масштабі, наші попередні методи протидії можуть виявитися абсолютно недостатніми.

— Є ще дещо, — додав Кассіан похмуро. — Докази зв'язку Ашворта з кимось при самому королівському дворі.

Ця новина, вимовлена вголос, змусила запанувати в кабінеті напружену, важку тишу, тишу, у якій, здавалося, можна було почути биття власного серця.

— При дворі, — повторила Дорн, і в голосі її забриніла тривога, яку вона, здавалося, намагалася втримати під суворим контролем, хоча пальці її мимоволі стиснулися міцніше. — Це… значно ускладнює ситуацію. Якщо серед королівських радників справді є прихильник Ордену, ми не можемо діяти через звичайні офіційні канали, не ризикуючи, що інформація дійде до Ашворта раніше, ніж ми встигнемо щось зробити.

— Тоді як нам діяти? — запитала Мила.

Дорн довго мовчала, обмірковуючи ситуацію з тією самою зваженою обережністю, яку Ярош пам'ятав із найкритичніших моментів свого навчання, пальці її неуважно перебирали край одного зі звітів на столі.

— Гортензій фон Ашер, — сказала вона нарешті, звертаючись до Леонтія. — Твій дід усе ще має вплив серед найдовіреніших кіл ради. Якщо хтось і здатний організувати аудієнцію з короною напряму, оминаючи звичайні бюрократичні канали, — то це він.