ЕПІЛОГ. УСЕ ЗАЛИШАЄТЬСЯ

28. ЕПІЗОД: РАНОК 

ІНТ. КОРИДОРИ ЗАМКУ — СВІТАНОК. 

Тиша.
Камера повільно пливе кам’яними стінами, мов по порожньому готичному собору.
Світло — блякле, майже сіре. Мов світ завмер. 

Принц Тео іде босоніж по холодній підлозі.
Його сорочка пом’ята.
Очі — ніби після довгого сну, або великої втрати. 

--- 

> Звук: тільки кроки. Повільні. Відлуння. Кожен — мов відбиток чужого вибору. 

--- 

ДВЕРІ СПАЛЬНІ. 

Він штовхає двері. Вони поскрипують. 

ІНТ. СПАЛЬНЯ. 

Ліжко — акуратно застелене.
Подушка — пуста.
Простирадло — холодне. 

Погляд Тео затримується. 

--- 

> Тео (тихо, в себе):
Ґанна?.. 

--- 

Він торкається постелі — рука ніби відсмикується від холоду.
Обходить кімнату. Заглядає в кутки. Відкриває вікно. 

Нікого. 

Його подих стає гучнішим. Очі бігають. Тиша душить. 

--- 

ВІН ВИХОДИТЬ У КОРИДОР. 

Йде швидше.
Минає служниць. Ніхто не зупиняє його. Усі дивляться вбік. 

> Тео (голос гучнішає):
Де вона? 

--- 

ІНТ. ПОРОЖНІ КІМНАТИ. 

Він шукає.
Жодного сліду Ґанни. Навіть її речей — ніби й не було. 

--- 

ВІН ЗУПИНЯЄТЬСЯ. ДИХАННЯ ОБІРВАНЕ. 

Його погляд — прямо в камеру. 

--- 

> Тео (пошепки):
Вона втекла... 

--- 

29. ЕПІЗОД: (ЗНОВУ) 

ІНТ. СПАЛЬНЯ — НІЧ. 

Принц Тео відкриває ті самі двері.
Камера — майже ідентичний кут, як у попередньому епізоді. 

Світло місяця ллється з високого вікна.
Тіні — довгі, викривлені, майже сюрреалістичні. 

--- 

Ґанна — оголена, лежить серед подушок.
Навколо неї — двоє слуг, один спереду а інший сзаду, торкаються її, цілують. Вона в напівтрансі, рухається, шепоче щось незрозуміле. 

Її тіло — у темних плямах вина, поту, чи крові — незрозуміло.
Це не пристрасть — ритуал, потреба, щось глибше і темніше. 

--- 

> Погляд Ґанни зустрічається з Тео. 

Вона не припиняє.
В її очах — жодного сорому.
Тільки глибоке, спокійне визнання. 

Вона посміхається. 

> Ґанна (мов поглядом):
“Я не можу без цього. Це я.” 

--- 

ТИША.
МОВЧАННЯ.
ЖОДНОЇ МУЗИКИ. 

--- 

ТЕО СТОЇТЬ.
МОВЧКИ. 

Потім — повільно нахиляється до столу.
Бере ніж. Його пальці стискають рукоятку — повільно, рішуче. 

--- 

> Перший удар — у спину слуги.
Він падає зі стогоном. 

> Другий слуга озирається — встигає побачити лише тінь і блиск клинка. 

Кров розлітається по постелі, по білій стіні.
Ґанна не кричить. Вона лише лежить — вся в крові. Її шкіра — мов мармур у вині. 

--- 

Вона тікає босоніж.
Тео наздоганяє її в коридорі. 

Вона обертається. В її очах — сльози. Але не від страху. Від прийняття. 

--- 

> Ґанна (шепоче):
— Ми однакові... Коханий мій... 

--- 

РІЗКИЙ УДАР.
Ніж входить у її живіт. 

Вона хитається. Торкається його обличчя — востаннє. 

--- 

> Кров тече по її губах. 

Вона падає на коліна.
Потім — на підлогу.
Очі залишаються відкритими. 

--- 

ТИША.
КІНЕЦЬ. 

--- 

30. ЕПІЗОД: КОРОЛЬ (ФІНАЛЬНА СЦЕНА) 

ІНТ. СПАЛЬНЯ — РАНОК. 

Сонячне світло крізь високі вікна освітлює криваву сцену. 

Король заходить.
Зупиняється в дверях. Його погляд — кам’яніє. 

На підлозі — трупи слуг.
У центрі кімнати — Ґанна, мертва, з очима, відкритими до неба. 

Принц Тео стоїть навколішки.
Його руки — в крові. Його погляд — у порожнечу. 

--- 

> Король (тихо, з болем):
— Ти не змінишся.
— Ти — монстр.
— І в цьому... я винен.
(пауза)
— Прости мене, син.
— Уходи. 

Він відвертається.
Іде.
Двері закриваються. 

--- 

ЕКСТ. ПОЛЕ ПІД ЗАМОК — РАНОК. 

Мряка. Росисте поле. Пташки мовчать. 

Принц Тео — босоніж, без одягу, без меча.
Іде повільно, крок за кроком, крізь ранковий туман. 

Його тіло — бліде, закривавлене.
Його очі — порожні, як смерть.
Він не озирається. 

Туман заковтує його постать. 

--- 

ЧОРНИЙ ЕКРАН.
ТИША. 

Потім — лише: 

> [звук повільного, важкого дихання]
(кілька секунд) 

--- 

THE END 

---