АКТ ЧЕТВЕРТИЙ — КАТАРСИС ЧИ ЙОГО ІЛЮЗІЯ

19. ЕПІЗОД: ПОВЕРНЕННЯ 

НІЧ. САРАЙ.
Світло тремтить. Вогник свічки кидає тіні на дерев’яні стіни.
Ґанна сидить на підлозі, обійнявши коліна. Перед нею — порожній кухоль. Порожній погляд. 

Двері скриплять. 

Принц Тео заходить. Сіра сорочка, обличчя змарніле, але спокійне. Стає на коліна перед нею. Дивиться вниз. 

ПРИНЦ:
Я згадав усе. 

Пауза. Важка. 

ҐАННА (без емоцій, спокійно):
І що? Думаєш, я чекала цього? 

Він хоче щось сказати — але не може. 

Її пальці піднімаються — повільно, наче в сні. Торкаються його щоки.
Тоді — губ.
А потім повільно ковзають вниз по шиї, грудях… 

ҐАННА (шепоче):
Ми не відмиємо свої рани.
Ти — мій. Я не відпущу. 

--- 

Темрява ніби стискається довкола. Їхні тіла близько, але між ними — прірва, наповнена болем і мовчазною згодою. 

Сцена переходить у глибокий, напружений стан — фізична близькість, яка не зцілює, а тільки підкреслює тріщини. 

--- 

20. ЕПІЗОД: ПІДСЛУХАНА СЕСТРА 

ЗОВНІ. САРАЙ. НІЧ. 

Дощ вщух. Темно. Тільки м’яке світло свічки просочується крізь діряву стіну. 

Старша сестра стоїть за сараєм. Її лице — бліде, застигле.
Вона нахиляється і заглядає всередину через вузьку щілину. 

Видно шматок сцени — Принц і Ґанна близько. Її руки на його обличчі.
Слова не чутно, але їхня близькість — промовиста. 

Очі сестри розширюються. 

Її руки тремтять. Вона відсахується, прикриває рот, ніби її зараз знудить. Але в погляді — не тільки шок. 

Там ревнощі, страх.
А ще — захоплення. Наче щось у цій забороненій сцені її притягує. 

ТИША. 

Сестра різко розвертається і біжить у темряву, не озираючись. 

--- 

> Цей момент — наче перший удар молота, що пробиває конструкцію. Вона побачила правду, але сприйняла її як зраду — і як щось, що несе силу, якщо правильно використати. 

--- 

21. ЕПІЗОД: ФЛЕШБЕК / ФАНТАЗІЯ СЕСТРИ 

ІНТ. КІМНАТА СЕСТРИ. НІЧ. 

Світло однієї свічки малює тіні на стінах.
Сестра лежить у ліжку, очі відкриті. Її дихання частішає. 

ФАНТАЗІЯ. 

Двері відчиняються безшумно.
Принц заходить. У тиші — лише тріск ґнота.
Він мовчки розстібає сорочку. Її погляд — голодний, запеклий. 

Він підходить. Вона роздвигає ноги, ковтає повітря.
Принц опускається. Його губи торкаються її стегон. Вище. Ще вище. 

Камера повільно обертається навколо них, наче в танці. 

Коли вона відкриває очі —
Замість Принца — вона сама.
Її власне тіло торкається її. Її губи. Її очі. 

Повернення до реальності. 

Сестра різко прокидається, підскакує в ліжку. Вона вся в поту. Розгублена.
Починає плакати, тихо, стримано.
Обличчя затінене, але в ньому — відчай, сором і щось лихе, що зароджується. 

--- 

> Це не просто ревнощі чи бажання — це психосексуальне зміщення, яке веде її до руйнації. Вона не знає, кого хоче знищити: Ґанну, Принца, чи саму себе. 

--- 

22. ЕПІЗОД: ОБІЦЯНКА, ЯКА НЕ МОЖЕ СТАТИСЯ 

ІНТ. САРАЙ. НІЧ. 

Тео й Ґанна лежать на сіні, обгорнуті ковдрою, шкіра до шкіри.
Світло місяця пробивається крізь щілини в даху. 

Тео гладить її волосся, мов дитину. Його голос — теплий, захоплений: 

> Тео:
У палаці є сад. Троянди ростуть навіть узимку.
У нас буде власна кімната. Штори з оксамиту.
У тебе буде служниця — ні, дві!
...Моя мати казала: “Якщо любиш — дай їй дім”. 

Ґанна слухає, але її погляд — десь глибше. 

Вона обертається до нього спиною. 

> Ґанна (тихо):
Я не зможу.
Вона не відпустить мене. Мачуха — вона...
А ще — хто я?
Просто дівчина з пилом у волоссі й попелом на руках. 

Тиша. Лише вітер шарудить старим деревом. 

Тео не відповідає. Його обійми слабшають.
Він дивиться в темряву, вперше без певності. 

--- 

> Цей момент — початок тріщини між мрією і реальністю. Тео говорить про майбутнє, але Ґанна живе ще в клітці минулого.
І хоч між ними є любов, але цього — може бути недостатньо. 

--- 

23. ЕПІЗОД: МАЧУХА І ЇЇ СТРАХ 

ІНТ. ВАННА КІМНАТА. НІЧ. 

Стара мідна ванна. Напівтемрява.
Мачуха сидить головою назад, волосся злиплося, вода майже чорна.
На столі — свічка, келих вина, маленький флакон. 

Дзеркало навпроти. Її обличчя — зім’яте, виснажене. Ледь помітна тряска в пальцях. 

Вона дивиться прямо у дзеркало, як на ворога. Голос тихий, але виразний: 

> Мачуха:
Вони всі однакові.
Всі хочуть вирватися, всі мріють про більше.
А потім — зраджують.
Я теж. Я така сама. 

Вона повільно вливає щось зі склянки у вино.
П'є.
Кілька секунд мовчки дивиться у вікно. Тиша повна тягаря — у ній страх, втома, й підозра, що все йде не туди. 

ТИХИЙ ЗВУК: СКЛО ТРІСНУЛО — келих у її руці майже луснув. 

--- 

ФЛЕШБЕК: 

Юна мачуха. Інша сукня, інше волосся, але вона впізнавана. 

Прекрасна кімната. Біля неї — чоловік у формі, королівський гість.
Він підходить, дарує намисто, шепоче вухо. 

> — Ти будеш особливою. Але мовчи. Не плутай кохання з силою. 

Молода дівчина в дзеркалі — перелякана, але вже навчена посміхатись. 

--- 

> Цей епізод відкриває мачуху не як карикатурну лиходійку, а як жінку, яка колись теж була в пастці — і перетворилась на те, що ненавиділа. 

--- 

24. ЕПІЗОД: ІСТОРІЯ МАЧУХИ 

ВІЗУАЛЬНИЙ СТИЛЬ: майже документальний. Жодної музики. Камера статична, неупереджена. Хроніка травми, виживання й мутації. 

--- 

1. ІНТ. БОРДЕЛЬ. НІЧ. 

Тісна кімната. Тьмяне червоне світло.
Молода дівчина (майбутня мачуха) сидить оголена, накрита простирадлом.
Мовчазна. В очах — повна порожнеча. 

У дверях — чоловік. Його обличчя не видно, лише постава.
Він підходить, обережно торкається її шиї, потім смикає за волосся. 

Кадр не показує насилля напряму, але чутно: звук ременя, подих, приглушений крик.
Дівчина не пручається. Вона — вимкнена. 

--- 

2. ІНТ. ЗАЛА У ЗАМІСЬКОМУ БУДИНКУ. ПІЗНІШЕ. 

Та сама дівчина — інша зачіска, інша сукня.
Вона сміється, бокал у руці, позолочене дзеркало за її спиною. 

Поруч — інший чоловік. Гладкий, доглянутий. Але коли він нахиляється до неї — його очі точно такі самі, як у того з борделю. 

Вона знову мовчить. Але вже сміється. Тренувана. Механічно. 

--- 

3. ІНТ. СПАЛЬНЯ. НІЧ. 

Той самий чоловік лежить на підлозі. Кров, паніка.
Його рот — роздертий. На її колінах — відкушений шмат м’яса. 

Вона сидить біля нього у нічній сорочці. Холодна. Нерухома. 

В її очах — нічого. 

--- 

4. ЕКСТ. ВІКНО. ТА САМА НІЧ. 

Мачуха — тепер уже знайома нам, доросла.
Стоїть перед вікном.
Дивиться у ніч — тихо, порожньо. 

Жодного звуку.
Навіть ніч мовчить. 

--- 

> Цей епізод пояснює, не виправдовуючи. Вона — продукт системи, у якій або стаєш звіром, або тебе з’їдають.
Мачуха навчилась виживати. Але втратила себе десь між келихом вина й кров’ю. 

--- 

25. ЕПІЗОД: ОСТАННЯ НІЧ В САРАЇ 

ІНТ. САРАЙ. НІЧ.
Тиша. Світло від лампи коливається.
Принц Тео і Ґанна лежать на сіні, укриті старою ковдрою.
Вона — спокійна. Він — втомлений, але світліший. 

Його голова на її грудях. Її пальці повільно торкаються його волосся. 

Він заплющує очі. Тиша між ними — тепла. 

--- 

> Принц (тихо, ніби сниться):
Залишимо все.
Поїдемо.
Почнемо з чистого аркуша. 

--- 

Пауза. Її пальці завмирають.
Вона дивиться в темну стелю, і ледь помітно усміхається — гірко. 

--- 

> Ґанна (тихо):
Чистого?
Мене не відмиєш.
Я вся — з бруду. 

--- 

Принц піднімає голову. Дивиться їй в очі.
У ньому — не жаль. Не страх. Не обожнювання. 

Прийняття. 

--- 

> Принц (посміхається):
То значить, ми з одного болота.
Але ж… навіть з болота ростуть квіти. 

--- 

Ґанна не відповідає. Але її погляд — м’який. 

Він знову лягає на її груди.
Обіймає її за талію.
Дихає глибоко. 

Вперше — вони сплять не як утікачі. А як двоє, хто знайшов дім одне в одному. 

--- 

26. ЕПІЗОД: ПОВЕРНЕННЯ З НЕЮ 

ЗОВНІ. ДОРОГА ДО КОРОЛІВСЬКОГО ПАЛАЦУ. СВІТАНОК. 

Принц Тео веде Ґанну вздовж річки, повз поля. Вона тримається трохи позаду — її погляд тривожний, але в ньому надія. 

На горизонті — вежі палацу. 

--- 

> Ґанна (тихо):
Ти впевнений? 

> Тео (не обертаючись):
Я вперше щось знаю напевне. 

--- 

ІНТ. ТРОННИЙ ЗАЛ. ПІЗНІЙ РАНОК. 

Король стоїть, спираючись на трон. Виглядає старішим, але стриманим. 

Тео заходить, тримаючи Ґанну за руку. 

Мить тиші. 

Король дивиться на них — довго. Потім кивок. 

--- 

> Король:
Твій вибір — твоя відповідальність.
Я старий. Але я ще пам’ятаю, що таке любов.
Буде весілля. 

--- 

Тео вдихає з полегшенням. Ґанна — ні. Її очі ковзають по стінах, по слугам, по тіням. 

--- 

> Ґанна (внутрішній монолог, шепіт):
Тут пахне не вином… а кров’ю. 

--- 

МОНТАЖ: 

Слуги готують зал. 

Швачки знімають мірки з Ґанни — вона стоїть непорушно, як маріонетка. 

Тео з батьком сидять за столом — мовчки. 

Десь у тіні, стара сестра дивиться на все — мовчки, з тремтячим підборіддям. 

--- 

ФІНАЛ СЦЕНИ: 

Ґанна стоїть біля вікна.
Вона бачить себе — але в простому одязі, в сараї, біля свічки.
Інша вона — щасливіша. 

Відвертається. 

--- 

> Ґанна (шепоче):
У золоті завжди є ціна. 

--- 

27. ЕПІЗОД: РОЗПАД 

ІНТ. КІМНАТА СТАРШОЇ СЕСТРИ. ВЕЧІР. 

Сестра кидає сукню на підлогу. Плаче, потім кричить. Дзеркало падає. Розбите скло. 

Мачуха з'являється в дверях. Тиха. Спокійна. 

--- 

> Сестра:
Вона! Вона забрала його! 

> Мачуха:
Він не був твоїм. 

> Сестра (істерично):
Ти обіцяла! Я мала стати… королевою! 

> Мачуха (втомлено):
Я нічого не обіцяла. Я втомилася грати в чужі ігри. 

--- 

Сестра падає на коліна. Трясеться. 

> Сестра (шепоче):
Але я… я ж красива… Я завжди була… 

--- 

Пауза. Сестра мовчить. 

Мачуха повертається і виходить.
За її спиною — тиша, як після бурі. 

--- 

ІНТ. КОРИДОР. ПІЗНІШЕ. 

Мачуха йде коридором. Повільно. 

> Слуга (пошепки):
Пані, ви збираєтесь на весілля? 

> Мачуха (не обертаючись):
Так. Побачу, як спалюють мрію. 

--- 

ІНТ. КІМНАТА СЕСТРИ. 

Сестра сидить на підлозі, огорнута нічною сорочкою.
У її руках — уламок дзеркала. 

Вона дивиться на себе в ньому. Очі — порожні. 

--- 

> Сестра (тихо):
Якщо не я… то ніхто. 

--- 

28. ЕПІЗОД: ВЕСІЛЛЯ ПРИНЦА 

ІНТ. ТРОННИЙ ЗАЛ — ДЕНЬ. 

Музика. Світло. Сміх.
Принц Тео — у білому. Поруч — Ґанна, схвильована, красива, але не схожа на “принцесу з казки”.
На її обличчі — здивування, страх і… надія. 

--- 

> Принц (пошепки):
Ти зі мною. Це — все, що має значення. 

> Ґанна (хрипко):
Ти не втечеш? 

> Принц:
Я вже вдома. 

--- 

Люди аплодують. Келихи дзвенять. Хтось вигукує тост. 

Танець. Музика. Камера пливе поміж облич.
Посмішки. Посмішки. Ще більше посмішок.
Але за ними — щось не так. Хтось ковтає сльози. Хтось — вино замість повітря. 

--- 

ІНТ. ВІКНО ВЕРХНЬОГО КОРИДОРУ. 

Мачуха стоїть біля вікна. Вона дивиться вниз — на Ґанну в білій сукні. 

Її очі — порожні. 

--- 

> Мачуха (без емоцій):
І ось вона — наречена. 

> Пауза.
Попелюшка. Королева. 

--- 

Вона повертається і йде.
Її сукня торкається підлоги — як тінь, що минає. 

--- 

ІНТ. СВЯТО. НІЧ. 

Усі п’ють.
Тео сміється. Ґанна дивиться на нього — з тривогою.
Вона бере його за руку, стискає сильно. 

--- 

> Ґанна (пошепки):
Якщо я тебе втрачала — то більше не пущу.
Ніколи. 

--- 

Погляд Тео. Він не розуміє — чи це любов, чи це ланцюг. 

--- 

ЗОВНІ. НЕБО. НІЧ. 

Святкові вогні.
Але не чути музики. Лише далекий вітер. 

--- 

> Голос за кадром (може бути думка, може — пам’ять):
Це щастя. Але чому воно гірке? 

--- 

ФІНАЛ 4 АКТУ. 

---