Розділ II Тіні в Аналітичному Центрі

Заглибившись у відновлені, мерехтливі образи стародавньої пам’яті в Зоні Шість, Скіф відчув ледь вловимий, але наполегливий дотик чогось абсолютно незвичайного, чогось, що його досвідчена свідомість не могла одразу чітко осягнути та класифікувати. З-поміж розрізнених, немов осколки розбитого дзеркала, образів давно зниклого поселення, швидкоплинних фрагментів їхнього повсякденного побуту та загадкових ритуалів, його увага мимоволі зачепилася за один особливий спогад, що вирізнявся своєю неймовірною інтенсивністю та дивною, майже відчутною енергетикою. Це було кришталево чітке зображення високої, стрункої постаті, чий силует вимальовувався на тлі вечірнього неба. Незнайомець був одягнений у довгий, хвилястий одяг, що м’яко виблискував неземним, внутрішнім світлом, наче був витканий із самих зірок. Фігура велично стояла на вершині пологого пагорба, і її спокійний, але пронизливий погляд був спрямований кудись далеко за обрій, у той самий бік, де, як йому безпомилково підказувала його внутрішня, загострена чутливість, зараз знаходилися похмурі та небезпечні Ржаві Горби.

Сам образ був надзвичайно швидкоплинним, майже ефемерним, немов марево, що зникає при першому подиху вітру, але він встиг закарбуватися в глибинах свідомості Скіфа, залишивши по собі стійке відчуття потужної, незбагненної сили, що виходила від незнайомця. В очах тієї загадкової постаті, хоч і бачених лише мить, він вловив глибокий відблиск стародавнього знання, такого всеосяжного та безмежного, що порівняння з будь-якими відомими людству мудростями здавалися мізерними та неважливими. І, що було найдивнішим і водночас найтривожнішим, навколо стрункої фігури відчувалося ледь вловиме, але помітне блакитне сяйво, холодне та інтенсивне, дивно схоже на ті самі загадкові відмітини, що вони так ретельно спостерігали на головній голографічній карті Аналітичного Центру.

Цей швидкоплинний спогад промайнув так несподівано і стрімко, що Скіф не встиг його повністю осягнути, роздивитися деталі чи проаналізувати його значення, але сам факт його появи пробудив у глибині його душі гостре, невідступне відчуття тривоги, невизначеності та якоїсь незрозумілої, майже первісної небезпеки. Чи міг цей величний незнайомець бути одним із легендарних Перших, про яких так мало відомо з давніх переказів? І якщо його примарний образ з’явився саме в контексті відновлення пам’яті про це конкретне, давно зникле поселення, то який саме зв'язок існував між ними?

Відчуття цієї незвичайної, майже містичної зустрічі з примарним образом залишилося з ним навіть після того, як протокол відновлення пам’яті завершив свою роботу. Коли останні мерехтливі відблиски голограми минулого остаточно зникли, а повітря навколо знову стало звичним і прохолодним, Скіф відчув значну фізичну втому, яка завжди супроводжувала подібні сеанси, але його розум був збуджений, наповнений новими, невідкладними запитаннями, що наполегливо вимагали відповідей. Він знав, що після короткого відпочинку мусить негайно передати звіт про все, що сталося, до Аналітичного Центру Альянсу.

Тим часом, глибоко під поверхнею Гайсина, в Аналітичному Центрі, напруга продовжувала неухильно зростати. Звіт Скіфа про успішну активацію протоколу в Зоні Шість вже надійшов, але Драгун та Сайра були значно більше стурбовані невеликим, але тривожним зростанням енергетичної активності однієї з блакитних відмітин, зафіксованої в небезпечному районі Ржавих Горбів.

— Це занадто великий, занадто очевидний збіг, — тихо промовив Драгун, хмуро дивлячись на графік кривої інтенсивності на головному екрані консолі. Його обличчя, зазвичай спокійне та зосереджене, зараз виражало глибоку занепокоєність. — Скіф ініціює процес відновлення пам’яті в Зоні Шість, і майже одночасно з цим одна з цих незрозумілих аномалій у Ржавих Горбах раптово проявляє підвищену активність. Це не може бути просто випадковістю.

— Можливо, між цими віддаленими місцями існує якийсь невидимий, поки що невідомий нам зв'язок? — задумливо припустила Сайра, її тонкі пальці швидко ковзали по сенсорному екрану її планшета, аналізуючи додаткові дані. — Якась прихована енергетична або навіть… часова прив'язка? Ми знаємо так мало про природу цих відмітин.

Драгун потер чоло, на якому вже пролягла глибока зморшка. Думки в його голові кружляли, намагаючись скласти воєдино усі ці розрізнені, на перший погляд, непов’язані шматочки складної головоломки. Стародавні спогади про давно минулі епохи, таємничі блакитні відмітини, що з’явилися нізвідки, загадкові Перші, чиї імена майже стерлися з людської пам’яті… Усе це, здавалося, було окремими частинами однієї великої, незрозумілої картини, що повільно проявлялася в тумані невідомості. І він відчував усім своїм єством, що наближається критичний момент, коли ця загадкова картина почне проявлятися дедалі чіткіше, розкриваючи свою справжню, можливо, жахливу та нищівну сутність.

— Нам вкрай необхідно отримати більше конкретної інформації про те, що саме відбувається в районі Ржавих Горбів, — твердо сказав Драгун, його голос звучав рішуче, без жодного натяку на вагання. — Треба якомога швидше дізнатися, що саме приховано за цими дивними аномаліями, що породжують ці незвичайні енергетичні сплески. Можливо, саме там, у самому серці Ржавих Горбів, ми нарешті знайдемо довгоочікувані відповіді на наші численні запитання про загадкових Перших. Або, що ще гірше, там може ховатися підтвердження наших найгірших, найстрашніших побоювань. Сайро, як там наша розвідгрупа? Чи змогли вони дістатися до визначеного місця призначення? Чи є якісь останні новини від Кречета та його команди? Кожна хвилина може мати вирішальне значення.

Сайра швидко клацнула по екрану свого планшета, викликаючи на дисплей оновлену інформацію про місцезнаходження групи «Примари Пустоші». На тактичній карті Ржавих Горбів відображалася невелика позначка, що повільно рухалася у напрямку першої блакитної відмітки.