Розділ 6 «Війна за Істину»

«Очищення — це не помста. Це наказ. Це – єдиний шлях до порятунку світу від себе ж.»

Цей принцип, викарбуваний не на камені, а у свідомості кожного "Очищувача", був не просто гаслом; він був основоположною догмою, що визначала їхню сутність, їхнє призначення в цьому зруйнованому світі. Для них, забуття було неминучим порятунком, хірургічним втручанням, покликаним вилікувати світ від "хвороби пам'яті" – від її спотворених образів, її гірких спогадів, її нескінченних конфліктів. Для Скіфа, Сайри та Драгуна це була найстрашніша загроза, що позбавляла їх суті, перетворюючи на порожні оболонки, на аркуші без жодного написаного слова, на тіні минулого. Це була війна за саму душу людства, за право пам'ятати.

Шлях до Маяка та Перший Дрон: Невблаганний Передвісник

Вони йшли вздовж русла давно висохлого каналу, чиє дно було вкрите глибокими, болючими тріщинами, мов шкіра мертвого, виснаженого велетня, що давно віддав свою останню краплю життєдайної води. Кожен крок відгукувався глухим, неприємним стуком об потрісканий ґрунт, що розсипався на дрібний пил, змушуючи їхні легені наповнюватися сухістю та гіркотою. Довкола, мов моторошні пам'ятники загиблої, самознищеної цивілізації, стирчали покручені скелети техніки – розірвані танки, обгорілі бронетранспортери, залишки згорілих літаків – і чорніли глибокі, потворні вирви від вибухів, які залишили жахливі, незагойні рани на обличчі землі. Це був ландшафт смерті, що дихав минулим.

Архів із правдою, ретельно захований у броньованому рюкзаку Скіфа, здавався не просто фізичним тягарем, а вагою долі всього людства. Його вага відчувалася на кожному кроці, ніби до кожного м'яза прив'язаний камінь. Коли він його ніс, то відчував, ніби несе власну могилу, якщо їх спіймають, адже архів був смертним вироком. Або ж ключ до нового світу, якщо їм вдасться доставити його до мети, відкрити двері в майбутнє. Ця подвійна мета, це жахливе усвідомлення, як гострий ніж, розрізало його свідомість, змушуючи рухатися вперед попри все.

Сонце вже хилилося до обрію, кидаючи довгі тіні на спотворений ландшафт, коли об'єкт маяка Істини-Захід вже маячив на обрії. Його пошарпаний силует обіцяв надію, але водночас залишався примарним і недосяжним, немов міраж. Саме тоді вони помітили його. Перший дрон. Невеликий, з обтічним корпусом, виготовленим з якогось невпізнаного полімеру, що не відбивав світла, але був надзвичайно чистим, без єдиного сліду бруду чи іржі. На ньому не було жодного позначення, що могло б ідентифікувати його приналежність, він був порожнім полотном, що приховувало смертельну загрозу. Він безшумно ширяв у повітрі, мов хижий птах, що вистежує свою здобич, його рухи були настільки плавними, що здавалося, ніби він є частиною самого неба, невинним спостерігачем, що насправді був передовим розвідником.

— Нас засікли, — прошепотів Драгун, його голос був низьким, але в ньому відчувалася неминуча тривога, що пробирала до кісток, холодним струменем розливаючись по тілу. — І це не звичайні мисливці. Це щось інше, щось більш організоване. Цей дрон – їхній авангард. Він – передвісник їхнього "очищення".

Засідка: Прибуття Очищувачів. Світанковий Жнивник Забуття.

Через годину після появи дрона небо потемніло, наче хтось накинув на нього важке, свинцеве покривало, що душило останнє світло дня. Рознісся гул — важкий, глухий, він проникав у саму душу, передвіщаючи неминучу загрозу. Це був не звук транспорту, а пульсуючий тиск, що стискав груди, змушуючи повітря здаватися густим і в'язким, наче вони були під водою, занурені в океан жаху. Скіф зупинився, його інстинкти кричали про небезпеку, мов сполохана тварина, що відчуває наближення хижака. Він знав, що це не просто зустріч, це була спланована, смертоносна засідка, що мала на меті стерти їх з лиця землі.

— В укриття. Зараз же, — скомандував він, його голос був сповнений тривоги, що передалася кожному з них, мов електричний струм, що пробирав до кісток. — Негайно!

Але було пізно. Пролунав вибух — не просто вибух, а осліплюючий спалах білого світла, що розірвав повітря, на мить засліпивши їх, залишаючи в очах лише мерехтливі плями. За ним слідувала потужна ударна хвиля, яка збила їх з ніг, відкинувши назад, немов пір'їнки, розкидані вітром. Коли димова завіса, що утворилася після вибуху, почала повільно розсіюватися, крізь неї виступили вони.

Підрозділ "Очищувачі": Воїни Забуття та Їхня Спотворена Філософія.

Це був Підрозділ "Очищувачі". Вісім постатей, що здавалися немов примарні солдати минулого, що вийшли з пекла, з найглибших тіней забуття. Усі — в однакових броньованих екзоскелетах, пофарбованих у матовий сірий, що робило їх схожими на хижих привидів, що виступають з туману, майже невидимих на фоні зруйнованого світу. Їхня поява була немов ковток крижаного повітря, що пронизував до кісток, викликаючи відчуття безпорадності.

На кожному екзоскелеті, на рівні серця, була викарбувана емблема: спіраль, що згорає у вогні, символ їхньої віри в знищення пам'яті, у вічне забуття, у повне, безповоротне "очищення". Цей символ був їхнім прапором, їхньою релігією. На спинах — масивні системи охолодження, що свідчили про інтенсивну роботу їхніх механізмів, адже екзоскелети працювали на межі можливостей, генеруючи величезну кількість енергії для своїх систем. На грудях — модулі аналізу аномального впливу, що дозволяли їм виявляти носіїв пам'яті, розрізняючи відбитки "старого світу" у генетичному коді та біоритмах. Пам'ять була їхнім ворогом, і вони мали інструменти, щоб її знайти та знищити.