12. Відворот-приворот

Сонце заливало яскравим світлом усю кімнату, а це означало, що полудень був у самому розпалі. Ледве я прокинулася від сну, як настало протверезіння. Навіщо? Навіщо я взагалі впустила їх у свою квартиру? Треба було не відчиняти, або прогнати, крикнути, щоб більше ніколи не приходили. Або… Я не знала, що ще «або».

Згадувати вчорашній вечір було гидко. Що я врешті виграла? Так, кілька миттєвостей відчуття щастя. Але ж усе закінчилося, і я знову одна у своєму ліжку. Я знову й знову прокручувала в голові прекрасні миті. Спочатку це надихало, а потім накотила туга. Треба було щось робити. Але що? Не в моєму характері плисти за течією. Треба випробувати всі способи, щоб повернути Антона. Так, я точно знала, що хочу його повернути.

Я сіла на ліжку, на автоматі взяла пульт і ввімкнула телевізор. Тепер мені був потрібен звук, щоб відволіктися. У тиші мої думки знову і знову поверталися до вчорашніх подій, але я більше не могла про це думати.

Йшла якась передача про екстрасенсів. На екрані телевізора сиділа величезна товста тітка, обвішана перснями, камінням і браслетами, і розповідала про те, як зняти приворот. Я слухала це марення, не вникаючи в суть. І раптом у моїй голові щось вибухнуло: приворот!

Як я раніше не здогадалася. Ось у чому річ! Точно, не інакше як ця Люся приворожила до себе Антона! Іншого пояснення бути не може, чому він раптом так до неї приліпився. Так, у поведінці Антона були очевидні й усі ознаки, озвучені тією тіткою. Я швидко переписала номер телефону цієї екстрасенки, чи хто вона там, з екрану телевізора у свій телефон. У мене знову з’явилася ідея.

Взагалі-то я ніколи не вірила в усі ці відвороти-привороти, але зараз схопилася за екстрасенку, мов потопаючий за соломинку. Сама навіювала собі днями безперервно, що все це працює, не важливо, віриш ти в це чи ні. Знаходила в інтернеті дурні історії якихось зневірених жінок, які зверталися по допомогу до ворожок і бабок, і повертали собі своїх чоловіків.

Замість того щоб писати блог, сиділа і читала це марення. Проте це спрацювало. Через кілька днів я настільки просочилася цими чаклунськими історіями, що вірила кожному слову. Я ледь не зірвала дедлайн, отямившись лише в п’ятницю й усвідомивши, що в понеділок треба здати готовий матеріал. У підсумку просиділа всі вихідні за роботою, не підводячи голови. Але щойно здала, одразу схопилася за телефон і подзвонила екстрасенці.

– Можна записатися до вас на прийом? – спитала я. – Або на сеанс, не знаю, як правильно.

– Можна, – відповів хрипкий від палива жіночий голос. – Найближчий вільний час наприкінці наступного тижня.

– Овва! – здивувалася я. – Так довго! Мені треба терміново! Я не можу чекати ще майже два тижні. Я збожеволію.

– Раніше ніяк не вийде, – відповіла тітка. – Повний запис навіть понаднормово.

– А не могли б ви когось посунути? – нахабно запропонувала я. – Я заплачу.

– Не можу! – відрізала співрозмовниця. – Це вам не базар. Тут таке не проходить.

– Але мені дуже, дуже треба! – почала я благати. – Я живу в якомусь пеклі, у мене вже більше немає сил.

І це була дійсно правда.

– Усім дуже треба, – втомлено зітхнула жінка. – То записувати вас чи ні?

– Ну записуйте, – здалася я.

Нехай запише, про всяк випадок, а я, може, за цей час ще когось знайду, може, в іншого екстрасенса раніше вийде?

– Треба зробити передплату, – раптом приголомшила мене тітка. – Я вам скину реквізити.

– Реквізити?! – здивувалася я.

– Так, у мене офіційний бізнес, – підтвердила жінка. – Усе легально, жодного обману і приховування доходів.

То це ще й бізнес! Я раптом протверезіла. Авжеж, хіба може розпіарена екстрасенка, яка виступає по телевізору, приймати нелегально? Але слово «бізнес» мене вразило наповал. Віра в потойбічні сили, яку я культивувала в собі весь останній тиждень, раптом похитнулася.

– Я передумала, – сказала я в слухавку. – Не треба мене записувати.

– Як хочете, – відповів хрипкий голос і поклав слухавку.

Я блукала квартирою з кутка в куток і кусала губи. Може, треба було все-таки записатися? Що мене збентежило? Так, це бізнес, хай і не в звичному моєму розумінні, зате все чесно. Є шанс, що розводити не будуть. Я знову набрала номер телефону тієї ж екстрасенки, але поклала слухавку, навіть не дочекавшись гудка. Мені треба було вірити в надприродне, а не в бізнес. Я залізла в інтернет і знову почала моніторити тему, яка мене цікавила.

Виявилося, що є навіть спеціальний сайт цих ворожок і екстрасенсів. Одна краща за іншу! І всі обіцяють вирішення проблем, просто гарантують повернути коханого чоловіка чи хлопця. Гарантують отримати нову роботу. Гарантують завагітніти. Гарантують вийти заміж. Від цих гарантій уже нудило. Якось усе просто: сходив до ворожки, заплатив гроші і чекай гарантованого дива.

Скептик всередині мене знаходив сотню причин не вірити цим гарантіям. А розбите серце стогнало: ну хоч спробуємо! Просто благало вхопитися за цей шанс, бо іншого нічого не було.

І раптом на очі потрапив обряд привороту, розписаний у найдрібніших деталях, як це зробити. Причому все було так банально просто, що тільки бери й роби. Якийсь чорт смикнув мене, і я вирішила спробувати. Втрачати мені не було чого. Треба лише зварити зілля, замішане на певних травах, накапати туди рідини зі свого тіла, бажано кров, промовити замовляння і дати випити це місиво чоловікові, якого хочеш повернути назад.

❤️ Любі читачі, якщо вам подобається історія, чекаю ваших зірочок, сердечок та коментарів під книгою! ❤️