5. Світло з безодні

Але як це зробити? Мій мозок судомно шукав рішення. І раптом мене осяяло: Юрчик! Точно, чому я відразу про нього не подумала! Юрчикові охмурити будь-яку жінку – раз плюнути. Наскільки я знала, перед ним ще жодна не встояла. Він заводив романи з самотніми й заміжніми. Навіть перебуваючи у стосунках (якщо це взагалі можна так назвати в його виконанні), спокушав жінок, які йому сподобалися, без жалю кидав їх після однієї чи двох ночей, а бувало, що одночасно крутив два-три романи.

Я завжди дивувалася: і як він тільки все встигав? І що найцікавіше – жодна з його пасій навіть не здогадувалася про наявність суперниці.

Він був класичним донжуаном, а можливо, навіть перевершив свій історичний прототип. Юрчик був не лише красенем – він уміло користувався своїм шармом і досконало володів усіма прийомами зваблення жінок, причому навіть найдосвідченіших. Іноді жінка розуміла, хто перед нею, але все одно впевнено йшла в його сітки, піддавшись чарам. На що розраховувала – незрозуміло. Можливо, просто не могла встояти перед флюїдами, що били з Юрчика, мов із брандспойта, під дією тестостерону.

Я вирішила, що Юрчик – саме та людина, яка мені потрібна в цій ситуації. Можливо, навіть доведеться йому заплатити (він ще той альфонс, від грошей ніколи не відмовиться), але це не важливо – я була готова віддати все, що маю, аби тільки повернути Антона. Головне, щоб у Юрчика вийшло, щоб він цю Люсю закадрив і відбив просто з-під носа в колишнього. Ця несподівана ідея раптом надала мені сил. Я вже бачила в мріях, як Юрчик спокушає цю дурепу, і тихо раділа можливій розв’язці.

Я у ту ж мить кинулася шукати контакти Юрчика, щоб втілити в життя план «А». Безодня, що затягувала мене у свої надра, вже не здавалася такою бездонною.

Юрчик зрадів моєму дзвінку. Взагалі-то він був моїм давнім приятелем. Колись, ще на світанку моєї молодості, між нами назрівало щось на кшталт роману, але коли я дізналася, що він за фрукт, швидко схаменулася. І поступово наші стосунки трансформувалися просто в дружні. Час від часу ми телефонували одне одному і могли випити кави та побалакати за життя. Мені подобалося слухати про його пригоди, тим більше що тут був замішаний і професійний інтерес. Я писала блоги для жіночого порталу, а оригінальні сюжети, ще й написані самим життям, були мені якраз доречні.

Востаннє, коли ми бачилися, Юрчик похвалився, що в нього намалювалася чудова перспектива: йому вдалося закадрити одну самотню бізнесвумен, не красуню, щоправда (про що він зауважив із жалем), зате тепер він міг спокійно жити за її рахунок і не перейматися тим, де й як заробити грошей.

Взагалі-то Юрчик працював офіціантом у ресторані. Він завжди був при грошах і вмів добиватися від клієнтів хороших чайових завдяки своєму природженому акторському таланту, але все ж це був зовсім не той рівень життя, про який він мріяв.

А ще Юрчик був гравцем – грав у казино, робив ставки на тоталізаторах, куди й ішла більша частина його чесно зароблених кров’ю й потом грошей. Проте він не втрачав надії одного дня зірвати великий куш. Треба сказати, іноді йому щастило: він навіть вигравав великі суми й умів вчасно зупинитися. Якщо брати загалом, то його дебет із кредитом приблизно сходилися.

Юрчик любив вплутуватися в усілякі авантюри, особливо любовного плану – вони, здавалося, і становили весь сенс його життя. Пам’ятаю, він розповідав мені історію, як його найняв один багатий клієнт, завсідник ресторану, де працював Юрчик. Клієнтові треба було терміново позбутися набридлої коханки. Юрчик мав її спокусити, зняти на відео факт зради й надати докази клієнтові.

Але несподівано в найпікантніший момент Юрчик так захопився, що клієнт, коли побачив відеозвіт, так розлютився, що не стримався й набив Юрчикові пику. Гроші мій друг отримав, але частину довелося витратити на хірурга, який накладав шви.

Вислухавши моє прохання, Юрчик погодився, не роздумуючи. І навіть той факт, що він уже жив із тією самою бізнесвумен, його не зупинив. Перспектива полоскотати нерви йому сподобалася.

– Та не проблема! – запевнив він. – Завжди радий тобі допомогти, як давній подрузі. Навіть безкоштовно, бо я поки й так у шоколаді. До того ж якось нуднувато стало останнім часом у цій золотій ванні.

– Знаєш, для мене це дуже важливо, – навіщось зауважила я.

– Можеш нічого не пояснювати, я й так усе зрозумів.

У проникливості йому не відмовиш. За всієї своєї безтурботності, я б навіть сказала – зухвалості, Юрчик мав тонке чуття людської натури. Від нього ніколи неможливо було нічого приховати. Можливо, саме ця риса й допомагала йому вести саме такий спосіб життя і заводити саме такі стосунки, у яких він перебував усе своє доросле життя.

– Буду тобі дуже вдячна. Якщо все вийде, я в боргу не залишуся, – сказала я.

– Просто вдячності буде достатньо, – заперечив Юрчик. – Так, а тепер дай: явки, паролі, квартири й телефони. Де мені шукати цю Люсю?

У якомусь незрозумілому збудженні я докладно розповіла все, що знала про нову пасію Антона. Юрчик узяв до відома й пообіцяв, що за тиждень завдання буде виконане.

І хоча ще нічого не змінилося, мій стан значно покращився. Надія надає сенсу життю – хай крихітна, хай безглузда, але хоча б її слабкий промінчик дозволяє інакше поглянути на те, що раніше здавалося глухим кутом без виходу.

Накапавши собі заспокійливого, я зібралася на роботу. У якомусь тумані дуже довго й нудно тягнувся день. Переживання, що вимотали мене напередодні, все ж не минули безслідно. Голова погано міркувала, весь час хотілося спати, не було жодного інтересу до того, що відбувалося в офісі.

Я, мов заводна лялька, відбарабанила робочий день і повернулася додому – у свою, відтепер, порожню квартиру. Холодне ліжко знову занурило у відчай. Картинки колишнього щасливого життя, як наслання, крутилися в голові.

А ще я з жахом усвідомила, що моє кохання неможливо вбити – воно здатне все пробачити й усе пережити. Десь у підсвідомості я розуміла, якщо не вдасться авантюра з Юрчиком, то я готова погодитися навіть на дружбу втрьох…