Розділ 20: Стародавні Знання

Наше блукання, що здавалося безцільним, привело нас до місця, якого не було на жодній карті. Це був Гаєм Забутих Шепотів, місце, де дерева росли щільною стіною, а повітря було наповнене ароматом вологої землі та чогось невловимо старого. Мисливець, який раніше рішуче йшов уперед, тепер сповільнив крок, його очі сканували кожен тінистий куток, ніби шукаючи щось, що лише він міг бачити.
Раптом він зупинився біля стовбура прадавнього дуба, чия кора була вкрита мохом та ієрогліфами, схожими на хитромудрі візерунки. Здавалося, самі вітри віків шепотіли між його гілками. Мисливець, немов зачарований, провів рукою по різьбленнях. І тоді, з тіні стовбура, повільно виступила фігура, що зливалася з деревом, немов його частина. Це була не людина і не звір, а щось набагато давніше – Хранителька Дерев, чиї очі сяяли мудрістю тисячоліть. Її шкіра була схожа на кору, а волосся – на пасма лісового моху.
"Ви прийшли", – промовила вона голосом, що нагадував шелест осіннього листя, і її погляд зупинився на мені. "Ключ і Захисник. Я чекала".
Моє серце забилося швидше. Від неї виходила неймовірна енергія, що не лякала, а заспокоювала. Вона простягнула до нас руку, і на її долоні з'явився сяючий кристал, що мерехтів усіма відтінками лісових сутінків.
"Магія ніколи не зникала", – почала Хранителька, і її слова пролунали в моїй голові, немов давня пісня. "Вона лише спала, чекаючи на свою годину. Чекала на ключ, що здатен її розбудити. Цим ключем є не сила, не кров, а справжнє кохання, що здатне об'єднати світи, розірвані ворожнечею. Кохання, що здатне зцілити давні рани, примирити протилежності".
Я подивилася на Мисливця. Його погляд був прикутий до Хранительки, але я відчувала, як його свідомість намагається осягнути сказане. Це був не просто романтичний потяг, а щось набагато глибше – об'єднання двох світів, двох сутностей, що були призначені бути ворогами, але доля вела їх до єднання. Моя власна магія, що прокинулася у мені, була лише відлунням цього глибокого, всеосяжного зв'язку.
"Але з великою силою приходить і велика небезпека", – продовжила Хранителька, і її голос став більш суворим. "Є ті, хто прагне контролювати магію, використати її для власної вигоди. Вони не допустять, щоб гармонія повернулася у світ. Ваш шлях буде важким. На вас чекають випробування, які перевірять вашу волю, вашу віру одне в одного. Ви повинні бути готові до боротьби, адже ваші дії визначать долю всього сущого".
Її слова розкрили перед нами не лише істину, а й величезний виклик. Ми не просто шукали викуплення чи свободу; ми стали частиною чогось набагато більшого, чогось, що виходило за межі наших власних бажань. Відповідальність за майбутнє лягла на наші плечі, і я відчула її вагу. Магія ніколи не зникала. Вона чекала на нас. І тепер, коли ми знайшли її, ми повинні були використати її не лише для себе, а й для всього світу. Наше кохання, якщо воно справді здатне об'єднати світи, стане єдиним шансом на порятунок.