Розділ 8

Ранок почався з того, що Віктор до кімнати приніс каву з пташиним молоком¹ і круасанами, та поклав на тумбу біля Зої яка ще спала.
¹Пташине молоко — кондитерський виріб, що виготовляється зі збитого яєчного білка. Випускається у вигляді глазурованих шоколадом цукерок, морозива, суфле або торту, але має більш ніжну консистенцію.
-Мг смачно пахне-повільно встаючи Зоя хапнула круасан а потім випила кави.
Віктор повторював все за нею і всміхався.
-Скажи?.
-Так, смачно мені ще до ліжка ніхто їжу не приносив-Зоя з’їла два пташині молока і облизала рот язиком.
-Це тому, що хлопця не мала.
Вони двоє сміялись дві хвилини, та потім Зоя збагнула, що через місяць свято тому вона швидко зібралась і рушила працювати.
Віктор пішов до сестри тому, що, та його покликала.
Зоя під час роботи згадала вчорашню ніч Віктор був з нею і не йшов до свого номера.
Зоя мала кілька справ в готелі-домі: Прибирання, готування, давати ключі людям до номерів.
Та, тепер в неї з’явилось нове заняття яке їй більше подобається- це показувати людям гори, цікаві місця а потім вести їх до готелю аби вони відпочили.
Дівчинка получала за, те, що любить по сто гривень а те, що батьки просять, то по чотириста і так вона накопичувала собі гроші зараз в її гаманці є тисяча гривень.
Вона рада, що їй вдається щось, та іноді їй хочеться рушити в місто глянути яке воно, що там їй вже двадцять тому її батьки мусять впустити якщо ж ні, то вона втече з Віктором.
-Ні ми вже казали!-промовила твердо Олеся.
-Та чому я ж вже не маленька!.
-Ми знаємо, та ми вже казали, що не хочемо аби ти там наслухалась того, що не варто-сказав батько.
-Та годі!-В дівчинки вже по малу в середині палало вогнем.
-Дівчино ви тут будете в місто я не дозволяю! Крапка!.
Коли мама пішла а тато лишився і бачив, що дочка хотіла гримнути дверима, та він її зупинив.
-Послухай мені не подобається як, ти поводишся, та я розумію, що, ти хоч подивитись на місто в якому, ти довго не була.
-Ти нічого не знаєш!.
-Знаю я б сам хотів відпочити від роботи навіть якщо хотів цей готель-дім і мені подобається, та я б якийсь час ю відпочив.
-До чого ти хилиш?.
-Ми можемо разом з твоїм хлопцем і його сім’єю в місто поїхати на якийсь час а готель зачинимо на відпустку, та коли всі поїдуть тому, що не дуже буде виглядати.
-Так я згідна.
-Зоя заспокоїлась і обняла батька.
-Я скажу коли гаразд, та не всі речі бери а деякі.
-Так сер!.
Вона любила називати так батька коли він за неї.
-Отже ми через два тижні їдемо в місто… та чому?-по цікавився Віктор.
-Ну… я там давно не була хотіла б глянути-сором’язливо відповіла Зоя.
-А батьки, що?.
-Це тато сказав, що він б сам поїхав відпочити хоче а люди через два тижні будуть іти то ми матимемо час зібратись.
В дівчинки очі засвітились від радощів можливо не так вже й погано буде там як мама каже?.
-Ні я не проти нарешті хлопців побачу, та якось…
-Що?.
-Звик тут… плюс тато змінився не такий строгий-Віктор штовхнув повітря ногою ніби там щось було.
-Та й, ти змінився-Зоя поклала свою руку на його плече-Це ж лиш на якийсь час а потім повернемось сюди.
-Так…. А я ж можу тобі місто показати-зрадів хлопець.
-Чесно?-зраділа дівчинка.
-Так хіба, що… Святослав до тебе не чіпатиметься він лиш дівчину бачить коло когось, то хоче собі забрати.
Зоя спантеличилась.
-Я не мав дівчини до тебе не хвилюйся просто попереджаю, що він може лізти до тебе.
-Заспокоїв-Зоя сперлась на стіну сидячи на ліжку.
-Буду поряд я звісно.
-Гарно сказав.
-Так… я люблю говорити по різному-ще більше зніяковівши Віктор закашлявся ніби подавився-То ж… я піду?.
-Зайнятий, ти?, то йди.
Зоя була радісною, що разом з ним буде їхати в місто звісно з батьками, та все ж.
Вона не могла чекати тому по троху збирала речі для неї дні швидко спливали і відчуття було, що нічого не встигає.
Дівчина вийшла на балкон насолодитись краєвидом.
-Цікаво як це жити в місці?-думала вона і щоб переключитись слухала музику.