Розділ 4

Зоя працювала в іншому готелі з вісімнадцяти років трьох років їй досить тому вона почала більше допомагати батькам і її план здійснитись може.
Вона підслухала розмову з своїм батьком і батьком Віктора, що вони ще на якийсь час будуть тут доки не домовляться про будинок десь в горах.
Дівчинка на сходах майже не пирснула від радощів, та щоб її не почули стрималась.
Під двері Віктора дала листа в конверті вона знала, що це гості, та хотіла аби ці канікули були не забутніми і щоб йому полегшало.
Тим паче, що в готелі- домі була кафе з кавою.
-Чого ти мене сюди привела?-глянувши на вибір кави сердито і не тямлячи чого вона привела його з самої ранні сюди.
Зоя озирнулась і замітила, що нікого немає в кафе мабуть всі на дворі.
-Ну, я чекаю- розвів руки Віктор на повний зріст.
-Ой, вибач отже… яку каву вибираєш? Я американо-показавши на табличку де була кава промовила так ніби нічого й не було дівчинка.
Віктор Тінь взяв також Американо.
Дівчинка швидко все зробила за 7 хвилин і поставила на третій столик біля вікна.
Тихо пили каву з музикою яка грала з телевізора, на дворі все було в білому а міні зоопарк поки закрили тварини живуть в теплій країні.
Зоя пила каву ніби нічого і не було а от Віктор напружувався, що час від часу дивився, то на Зою, то на каву в горнятку коричневому.
-Не бажаєш шоколадки?-спитала у Віктора Зоя і миттю пішла зразу ж коли хлопець хотів щось сказати.
На столі за три секунди вже стояла  шоколадка з смаком якого й не існувало, та й кольору.
-Це з чим?- обережно спитав хлопець перш ніж брати до рота синю шоколадку.
-З м’ятою і лохиною.
Дивлячись на дівчинку парубок з’їв маленький кусок.
-М… непогано доволі.
-Сама робила.
-Круто-він показав великий палець.
В Зої думки стрибали, що ж сказати чи спитати? І швидко промовила.
-Як я тобі?.
-Вибач-ковтнувши вже третій кусок хлопець зиркнув на неї ніби вона мовила йому, що на ньому щось страшне на голові.
Зоя зразу усвідомила, що ляпнула зайве вона ж його не знає лише раз зустрілись в живу.
-Я вкурив, що ти хотіла зробити-схрестивши руки на грудях і поклавши їх на стіл промовив тихо парубок.
В дівчинки калатало серце невже він ні, не може бути ще зарано я не готова, та виявилось інше.
-Ти хотіла аби мені краще було?.
Зої аж полегшало а, то подумала вона, що він поцілує її. Їй хотілось краще його впізнати а аж тоді хай робить, що заманеться.
Та кивнула.
-Ну…-він знову впав в тінь- Тобі трохи вийшло, та я… люблю тінь а не світло.
-Ах, ти ж впертий!-вирвалось в неї- Я хотіла як краще а, ти любиш бути в тіні- дівчинка походила повз столи-Ні я тебе розумію, та ж не треба бути все в тіні аж до скону.
Запала тиша дівчинка палала майже вогнем хлопець мовчав мов язика проковтнув.
-Ти надивилась романів-вставши з столу Віктор віддав чашку Зої подивився на неї чорними очима і пішов до номера.
Коли він вийшов дівчинка сторопіла кинула чашку на землю і кава розлилась скільки там лишилось а чашка розбилась.
-Я дура, що ж  я накоїла мене батьки вб’ють якщо дізнаються і заборонять працювати і бачитись з ним.
Вона нервово ходила кругом столів доки не усвідомила, що стала ногою на розбиту чашку біль з’явився по малу. Дівчинка як могла прибрала чашку і пошкандибала до своєї кімнати по дорозі взяла те, з чим можна скло забрати і бинт на всякий.
Коли все обережно зробила, то сіла на крісло і включила телевізор на якому йшов фільм « Хатіко: вірний друг» 2009 року.
Вона все плакала після перегляду цього фільму так як він на реальних подіях і просто сумна історія.
Почитавши книгу, погравши на телефоні різні ігри до її кімнати зайшла мама і глянула на її праву ногу яка була в бинті.
-Що трапилось?.
-А, це… не навмисно розбила чашку забула, що  вона на землі і стала на неї, та все добре.
-Гаразд-Олеся по вільно сіла поруч і погладила Зоїну голову як маленькій і сказала-Я по поводу…
-Я не навмисне!-перебила її дівчинка.
-Що вибач?.
-Е… 
-Це не через розбиту чашку їх ж в нас повну я хотіла сказати, що піднімаєм тобі зарплату молодець, що допомагаєш нам, та ти працюєш майже цілий день тому… ось а ти, що подумала?.
Батьки були майже не багатими плюс вона принесла гроші які заробила в тому готелі тому і не здивувалась.
Зоя де, що хотіла додати, та мама вже вийшла лишивши батончика.