34

(Дамір)

Я танцював із цією дівчиною під проливним дощем і не міг збагнути, як у ній поєднуються такі протилежності. Ще зовсім нещодавно вона була такою сором’язливою й полохливою, а зараз неймовірно сміливо вела мене за собою.

Усередині мене цвіла тиха, глибока радість від того, що вона довірилася моїй божевільній затії розпочати справжні стосунки. Я й сам до кінця не розумів, який біс потягнув мене за язик запропонувати це, але серце підказувало: це було єдино правильне рішення. Ми дійсно нічого не втрачаємо, якщо спробуємо.

Але тепер... тепер вона так осміліла! Сама покликала мене танцювати просто під зливою. Я й гадки не мав, що вона вміє бути такою життєрадісною, відкритою та вибуховою. Мені здавалося, що вона суто тиха й покірна дівчина, але, схоже, всередині неї горів той самий яскравий вогник, який не змогла загасити навіть її паскудна мачуха. І це дідько як подобалося. Це було відчуття, ніби я з кожною хвилиною відкриваю нову, невідому досі сторону Леони.

Я посміхався, упевнено ведучи її в повільному танку й відчуваючи витончену талію під своїми пальцями. Здається, моя принцеса трохи перебрала з вином, і від незвички алкоголь її добряче розкріпостив, але я бачив — це була справжня вона. Без масок, без страху й без важкого тягаря міських проблем.

Коли ми повернулися під розкладний брезентовий навіс біля багаття, мені довелося прикласти неймовірні зусилля, аби зберегти самоконтроль. Її біла сорочка, наскрізь промокла від дощу, і настільки щільно обліпила її витончене тіло, що вимальовувала абсолютно всі обриси. Крізь напівпрозору мокру тканину виразно проглядали соковиті вершинки її округлостей. Я важко ковтнув, відчуваючи, як усередині спалахує гарячий вогонь, а щось нижче пояса миттєво напружується.

О ні, я не мав жодного права лякати її цим чи переступати межу. Я з усіх сил тримав залізний контроль, намагаючись відвести погляд. Але раптом Леона сама підсунулася впритул, встала на коліна й накрила мої губи своїм ніжним, солодким поцілунком.

Я завмер. На секунду мозок просто відключився, не знаючи, як реагувати на цей раптовий емоційний порив. Проте вже за мить голос розуму остаточно заткнувся, поступаючись місцем дикому, голодному бажанню посмакувати цими бажаними губами.

Я відповів на поцілунок — жадібно, глибоко, повністю втрачаючи контроль над собою.

Мої пальці мимовільно торкнулися її сорочки. Я почав повільно розстібати ґудзик за ґудзиком, десь у глибині душі сподіваючись, що від такої відвертості Леона схаменеться й сама зупинить мене. Але я не відчув жодного супротиву. Її дихання було прискореним, а руки міцно трималися за мої плечі.

Я з зусиллям зупинився й трохи відсунувся, вдивляючись у її обличчя.

— Ти справді цього хочеш?.. — тихо, з легким хрипом у голосі запитав я.

Вона подивилася на мене затуманеними, палаючими очима й впевнено мовила:

— Так... Я хочу цього, Даміре. Ми ж домовилися про справжні стосунки... Я хочу тебе.

Хміль остаточно вдарив мені в голову. Останні залишки стриманості розсипалися на порох. Я розслабився й знову накрив її губи палким поцілунком, відчуваючи, як повністю втрачаю голову від її солодощів.

Швидким рухом відсунувши вбік кошики з продуктами та пляшку, я обережно вклав Леону на м'яке простирадло. Вона лежала піді мною, промокла, прекрасна й неймовірно бажана, піддаючись кожному моєму дотику...