33

(Леона)

Побачивши, як крізь кущі до вогню повертається Дамір із пляшкою вина в руках, я силою змусила себе опанувати почастіли дихання й заштовхала тривожні спогади якомога глибше. Поки в мене не буде хоч якихось беззаперечних доказів або впевненості в тому, що все це не примарилося моїй бурхливій дитячій уяві, показувати свою тривогу не можна.

Дамір підійшов, усміхнувся й обережно налив нам у келихи рубіновий напій. Я зробила кілька повільних ковтків, і терпке вино знову розлилося теплом по тілу, м'яко вимиваючи залишкову напругу та тривогу. Поруч із ним знову ставало спокійно й затишно.

— Скажи чесно... — Дамір трохи нахилився до мене, примружившись у світлі вогню. — Ти не жалкуєш, що погодилася?

— Побачимо, як воно далі буде, — я трохи грайливо посміхнулася, поввівши плечем. — Можливо, взагалі ти ще пожалкуєш про свою пропозицію.

— Щось підказує мені, що ні, — з м'якою, впевненою усмішкою відповів він, торкнувшись своїм келихом мого.

Ми повільно цокалися й пили вино, аж раптом згори пролунав тихий шелест — по листю й гладіні озера зацокотіли перші важкі краплі дощу. Злива розходилася за лічені секунди. Дамір миттєво зреагував: підвівся, швидко підігнав свій позашляховик практично впритул до нашого галявини й розклав широкий розсувний брезентовий навіс, який закрив наше простирадло, утворивши імпровізований, затишний дах. Краплі стукали по брезенту, як по барабану, але ми залишалися в сухості та теплі біля багаття.

Я подивилася на стіну дощу навколо нас, і всередині спалахнув якийсь дитячий, нестримний азарт.

— Слухай... а ти не хочеш потанцювати? — раптом вирвалося в мене.

Дамір сумнівно подивився на зливу, потім на мене й підняв брову:

— Що, прямо тут? Під дощем?

Я дзвінко засміялася від його суворого вигляду:

— А ти що, боїшся намокнути?

— А ти не боїшся захворіти, принцесо? — з легким прижмуром перепитав він.

Я грайливо струснула волоссям:

— Температура зараз тепла, двадцять чотири градуси, нічого боятися! Давай, не дрейф!

Сміливо взяла його за рукав, потягнула за собою й вискочила прямо під теплі струмені дощу. А потім раптом сплеснула долонями:

— Ой, я ж головне забула!

Швидко підбігла назад до простирадла, дістала свій смартфон, знайшла в плеєрі ніжну, повільну романтичну мелодію й увімкнула її на повну гучність.

— Ось! Так буде значно краще! — вигукнула я, повертаючись до нього.

Сама ступила до нього впритул і першою поклала руки йому на плечі. Дамір на секунду розгубився від такої моєї сміливості, але вже за мить рішуче й впевнено взяв усе у свої руки. Його права долоня лягла мені на талію, притягуючи ближче, і ми повільно закружляли у танці під шум зливи й тиху музику з телефона.

Я крутилася з ним, ловлячи його темний, палаючий погляд на собі. У голові промайнула думка, що якщо я наважилася на таку божевільну витівку, то, напевно, вже забагато випила... Але зараз це мене зовсім не турбувало. Я просто насолоджувалася моментним щастям, музикою й краплями дощу, які стікали по моєму обличчю, шиї та волоссі.

Раптом Дамір зупинив наш танець, м'яко торкнувся моєї мокрої щоки й суворо, але з теплом у голосі мовив:

— Ну все, досить. Ти ж геть змокнеш і захворієш. Я за тебе відповідаю, забула?

Він обережно відвів мене назад під захист брезентового навісу на м'яке простирадло й знову простягнув мені келих. Я присіла на коліна, цокнулася з ним і знову зробила ковток, не стримавши сміху:

— Ой... щось я, здається, вже дійсно забагато випила.

Дамір тепло посміхнувся, присівши поруч:

— Не переживай. Якщо треба — я в будь-який момент можу викликати водія, і він забере нас та привезе додому.

Я підняла очі й помітила, як його погляд раптом зачепився за мою сорочку й застиг. Опустивши очі донизу, я трохи зніяковіла: мокра сорочка після танцю під дощем повністю обліпила моє тіло, ставши майже прозорою й вимальовуючи кожну лінію. Проте хміль у голові й гаряче хвилювання в грудях розвіяли залишки сором'язливості.

Підкоряючись раптовому, неконтрольованому емоційному пориву, я підсунулася ближче, встала на коліна прямо перед ним, подалася вперед і ніжно, гаряче приклалася губами до його губ.

Дамір на якусь секунду повністю завмер від несподіванки...