26

(Леона)

Коли ми виходили з кінотеатру, я все ще була під глибоким враженням від фільму. Легка, тепла атмосфера ромкому настільки закрутила мені голову, що я навіть на якийсь час забула про той ніяковий поцілунок у РАЦСі. Я намагалася переконати себе не думати, чому Дамір так вчинив. У нас фіктивний шлюб — і крапка. Не варто вигадувати те, чого немає.

Хоча... ніде правди діти, треба було чесно визнати: цей чоловік викликав у мене симпатію. Своїми вчинками, силою, мужністю, непохитною владою й, що приховувати, безумовно красивою зовнішністю. Коли ми йшли по ТРЦ, ми виглядали як справжнісінька пара, наче це було наше справжнє романтичне побачення. Але я б ніколи в житті не дозволила собі заїкнутися про це вголос.

— Ну що, принцесо, поїхали по твої речі? — спитав Дамір, перериваючи мої думки.

І в цю ж мить увесь чарівний флер останніх кількох годин миттєво розвіявся. Мене обдало холодом. Я усвідомила: зараз треба знову їхати додому, знову бачитися з мачухою та, найімовірніше, встрявати в новий, ще страшніший конфлікт. Як же мені не хотілося псувати собі цей дивовижний день!

Проте водночас мені було набагато спокійніше, ніж раніше. Адже я була не сама. Поруч зі мною був Дамір, і я майже на сто відсотків була впевнена, що він із усім розбереться. Залишалося лише сподіватися, що Оля не бовкне чогось зайвого батькові.

Коли ми зайшли до квартири, мачуха вже чекала на нас у передпокої. Таких лютих, налитих кров'ю очей я в неї не бачила дуже давно. Спочатку я не розуміла, чому вона так скаженіє — їй же, навпаки, було вигідно, щоб ненависна падчерка якнайшвидше здриснула з дому! Але десь підсвідомо я здогадувалася: її розривала пекельна заздрість. Я не просто йшла геть на вулицю, я виходила заміж за мільйонера — у той час як вона мріяла про таку партію для своєї улюбленої Ірки. Звісно, мачуха й гадки не мала, що наш шлюб — лише фікція на папері. I я зроблю все можливе, щоб вона про це ніколи не дізналася, бо це зчинило б хаос, особливо якщо дійде до батька.

— Зібралася-таки, дрянь така?! — зашипіла Оля, ступивши вперед, як тільки за нами зачинилися двері. — Подивіться на неї! Вискочила заміж, тишком-нишком, за моєю спиною! Ти як батькові в очі дивитися будеш, повія?!

— Закрийте рот, — льодяним тоном перебив її Дамір, зробивши крок і повністю закривши мене своєю широкою спиною.Його голос забринів так загрозливо, що мачуха аж поперхнулася власними словами. — Ви спілкуєтеся з моєю дружиною. Ще одне зневажливе слово на її адресу — і я влаштую вам такі проблеми з податковою та майновими перевірками, що ви проклянете той день, коли взагалі відкрили рота.

Оля аж зблідла від такої нахабності й непохитної сили, але спробувала огризнутися:

— Та хто ти такий?! Ти не маєш права вдиратися в мій дім і вирішувати за мою сім'ю!

— Леоно, йди збирай речі, — спокійно, не звертаючи уваги на її вереск, кинув мені через плече Дамір. — У тебе двадцять хвилин.

Я швидко кивнула й бігом кинулася у свою кімнату. Серце калатало десь у горлі. Тремтячими руками я витягла з шафи велику валізу й почала гарячково скидати туди все найнеобхідніше: свій нехитрий одяг, конспекти для університету, документи, пам'ятні дрібнички від мами.

За дверима тривала жорстка суперечка. Зведена сестра Ірка теж вискочила з кімнати й щось істерично кричала про вкрадену сукню та мою особистість, але Дамір відсікав усі їхні випади короткими, залізними фразами. Його спокійний, але нищівний авторитет просто множив їхні потуги на нуль.

Застебнувши валізу, я вискочила в коридор. Оля та Ірка стояли біля стіни з червоними від люті обличчями, але більше не наважувалися ступити ані кроку.

Дамір м'яко забрав із моїх рук важку валізу, взяв мене за долоню й переплів свої пальці з моїми.

— На цьому все. Дякуємо за гостинність, — карбуючи кожне слово, мовив він мачусі, і ми вийшли на сходовий майданчик.

Коли за нами з гучним тріском зачинилися важкі вхідні двері й ми спустилися до машини, я зупинилася біля пасажирського сидіння й глибоко, на повні груди вдихнула свіже вечірнє повітря. Я дивилася на сяючі вогні міста й досі не могла повірити у те, що сталося. Я вирвалася. Нарешті вирвалася з цього пекла. Лишався тільки брат.