25

(Дамір)

Раптово до мене дійшло: я занадто захопився цим поцілунком. Усвідомлення цього пропекло тверезим холодом. Я швидко відсторонився, випускаючи її з обіймів.

Леона дивилася на мене шоковано, широко розплющеними очима, а її губи все ще тремтіли й виглядали звабливо залюбленими. Намагаючись уникати її прямого погляду, я різко повернувся до реєстраторки, забрав із її рук синю обкладинку зі свідоцтвом про шлюб, сухо подякував за роботу й простягнув Леоні руку, аби нарешті вийти з цього кабінету.

Коли ми опинилися на вулиці, я краєм ока поглянув на неї. Дівчина була червона, як маків цвіт. Вона старанно опускала очі додолу, намагаючись взагалі нічого не казати й навіть не дивитися в мій бік. Схоже, вона вирішила вдавати, ніби між нами абсолютно нічого не сталося.

Я вирішив підтримати цю тактику. Справді, казна-що взагалі на мене найшло?! Чого я взагалі поліз до неї з цим поцілунком? Дурниця якась. Лише дарма дівчину збентежив і збив із пантелику.

Намагаючись розрядити цю ніякову мовчазну паузу, я натягнув на обличчя напускний, невимушений вираз і спитав:

— Ну що, дружино... Може, підемо кудись, відзначимо наше весілля?

— Куди? — тихо перепитала вона, так і не піднімаючи очей.

— А куди б тобі хотілося? У ресторан, можливо?

Леона на секунду замислилася, а потім несміливо підняла погляд:

— Мені б... мені б дуже хотілося в кінотеатр.

— У кінотеатр? — здивовано перепитав я.

— Так, — трохи впевненіше мовила вона. — Я там вже дуже давно не була.

— Ну, в кінотеатр так в кінотеатр, — посміхнувся я, підходячи до автомобіля.

Я відчинив перед нею дверцята, допоміг сісти в салон, і ми рушили до найближчого великого торговельно-розважального центру.

На рецепції кінотеатру з'ясувалося, що зараз якраз починається прем'єра романтичної комедії. Я з запитанням подивився на дівчину, а вона радісно закивала головою, з дитячим захопленням випаливши, що просто обожнює ромкоми.

Я купив величезне відро попкорну, напої та інші смаколики, і ми пройшли до залу на свої місця на останньому ряду.

Коли світло згасло й на великому екрані розпочався фільм, я спіймав себе на думці, що сюжет стрічки мене взагалі не цікавить. Поки Леона щиро сміялася з кумедних моментів чи затамовувала подих під час романтичних сцен, я просто не міг стриматися. Раз по раз я повертав голову й у напівтемряві залу дивився на її зосереджений, красивий профіль, відзначаючи, як відблиски екрана грають на її порцеляновій шкірі та шовкових пасмах волосся.