Розділ 6

Учасники конкурсу покинули зал для зборів. Менеджер з відділу кадрів ще щось там возиться з паперами. Марк Валерійович відволікся на листування у телефоні. І я стою у повній розгубленості. Радіти або психувати?

- Ганно, чому ви досі не на робочому місці?

Тиран помічає мене. От дякую йому!

- Ви призначили мене так несподівано, що я навіть…

Перериваюся на півслові, спостерігаючи, як менеджер з відділу кадрів швидко вилітає за двері. Тепер ми залишилися один на один. Ні, мені не легше від цього.

Тиран падає на одне з крісел, закидаючи ногу на ногу. Виблискує дорогими черевиками, мабуть з крокодилячої шкіри. Тре перенісся. Фокусує глибокий проникливий погляд знову на мені.

- Вам потрібна робота, Ганно Сергіївно?

- Т-так, - несміливо киваю.

Авжеж, не заради прогулянки сюди добираюся через все місто. По дві години іноді у пробках штовхатися доводиться.

- А мені потрібна віддана помічниця. У відділі перевірок у вас був робочий графік, вихідні. Я вам цього запропонувати не зможу. Працюючи моєю помічницею, доведеться повністю підлаштовуватися під мене. Нормованого графіка не буде, а часто й вихідних, до того ж завдань давати буду багато. Сподіваюся, зрозуміло, що особисте життя моєї помічниці не повинно роботі заважати? І ні в якому разі помічниця не повинна на мене задивлятися. Тільки робота і все!

Киваю нерадісно.

З такими вимогами нехай дресировану собаку заводить. А краще робота, програмує його і вперед.

- З приводу зарплати для моєї особистої помічниці…

Марк називає кругленьку суму - у три рази більше моєї зарплати, що зараз. І додає, що можуть бути понад премії. Якщо пройду випробувальний термін, тоді ставка ще значно збільшиться.

Випадково присвистнула. Не стрималася.

Якщо так подумати... особистого життя у мене все одно немає.

Цікава робота з суворим начальником? Завдань багато? Впораюся! Заради нового життя намагатися буду. 

І ось у моїх очах раптом бос перетворився з Тирана на рятівника. Чи надовго, не знаю. Але навіть захотілося на радощах обійняти. Хіхікнула від власних думок. Ось ще вигадала. Начальник же прямо дав зрозуміти, ніяких зазіхань на його велику персону.

Навіть це мене сильно радує.

Згадався спітнілий Петро Семенович, він-то якраз інакше бачить робочий процес. На його диванчику в кабінеті багато кого побувало. Зате мене не дочекається хтивий козел.

- Марку Валерійовичу, я можу зайти у свій відділ за речами?

- У вас п'ятнадцять хвилин.

Ого, як Тиран розщедрився.

На збори пішло мало часу. Але з розпитуваннями колег, могло піти і більше години. Жінки з мого відділу у повному шоці. Такий поворот моєї участі в конкурсі ніхто не очікував.

Про себе взагалі мовчу. Трусить, ще й як. Перебувати у прямому підпорядкуванні Тирана. Бачити його вранці, вдень, ввечері. Чути. Всюди слідувати хвостиком.

Головне, не задивлятися! Бос же під забороною. Тьху-тьху-тьху.

Від усіх цих думок щоки червоніють.

Така рум'яна і піднімаюся на верхній поверх корпорації.

У приймальні Бейнера спочатку розглядаю своє нове робоче місце. Охаю через раз. Яке ж все тут новеньке, виблискує, манить простором. Не те що у моєму відділі, де столи понаставлені щільно і можна передавати, не встаючи, колегам папір та інші речі.

Сідаю на стілець перед монітором комп'ютера. Та що там, не стілець, а цілий трон, у порівнянні з моїм скрипучим стільцем з відділу перевірок. Рухаю шухлядки. Все цікаво. Тихенько наспівую від радості.

- Освоїлися?

Марк Валерійович входить у приймальню, кидаючи у мій бік короткий погляд.

Ой.

- Готова приступати, Марку Валерійовичу.

Моя спина сама собою витягується у струну. Створюю найсерйозніший вигляд, налаштований на будь-яку роботу. Так-так. За місце помічниці Бейнера я вирішила триматися. Зубами, ліктями, ну, чим доведеться. Свій шанс на нове життя вже не впущу. У новий відділ не взяли, так хоч би тут втриматися з моїм везінням.

Турбує тільки, що помічниці Тирана довго на місці не тримаються. Вчора вже ось звільнили чергову щасливицю. Колеги встигли шепнути свіжі плітки, що вона через запізнення вилетіла. Отже, не можна і на хвилину спізнюватися. Адже мені обов'язково потрібно пройти випробувальний термін.

- Для початку зробіть мені каву. Я поки вам підготую завдання і проведу інструктаж.

Бос йде у свій кабінет. А я біжу кавоварку освоювати. Ну, нічого особливого, майже така ж, як у кімнаті для відпочинку співробітників. Швидко натискаю по кнопках. Гаряча рідина наливається у чашку. Беру тацю і несу в кабінет.

- Ваша кава, Марку Валерійовичу.

- Ні, це не моя, - зі зневагою відсуває піднос від себе.

- Як же? Я вам приготувала…

- Та невже? Я п'ю капучіно, по-вашому? Коли я таке сказав?

Бос зводить широкі брови, знову ковзає по мені оцінюючим поглядом холодних очей. Раптом передумає брати мене? Серце затріпалося у грудях від хвилювання.

- Пробачте. Зараз принесу, яке ви скажете.

- Ось це краще, - схвально киває. - Ви повинні подібні питання питати заздалегідь. Здається, я не кусаюся.

Це йому здається!

Ось я начебто нічого жахливого не зробила. А відчуваю себе вже покусаною.

Виявилося, що його велика Ясновельможність віддає перевагу каві звареній вручну. Подвійний еспресо. Додає цукор через раз. Кавоварка у приймальні для відвідувачів, не для господаря. Добре, зрозуміло. Біжу виконувати.

З другої спроби вийшло краще. Каву взяли з моїх тремтячих рук. Тільки бос порадив практикуватися ще і не переварювати більше. Такий ось гурман.

Прийшла черга завдань для мене.

- На перші два дні я вам все розписав. Далі чекаю, що ви будете проявляти більше активності. На конкурсі ж вам вдалося мене здивувати. Дивіться і задавайте питання.

Щоки червоніють. 

Знову бос зі своїми дивними натяками.