Розділ 5

- Кхе-кхе, які у вас відчайдушні співробітниці працюють, - лунає хрипкуватий голос збоку.

- Найвідчайдушніші, краще не буває, - задоволено підтверджує Олег.

Повертаюся на голос.

Алілуя!

У кріслі розвалився з чашкою кави незнайомий мені солідний чоловік. З важливими дрібничками: зелена краватка і біла папка при ньому. Він і є таємний замовник!

Після всього пережитого, я не витримую. Біжу до нього, готова навіть зверху застрибнути. Обійняти, у чоло цілувати і казати, який він добрий дядечко.

Пригальмувала біля нього, в останній момент себе обсмикнула, щоб чоловік каву на себе не пролив.

- Скажіть, це ви? Ви замовник? Я беру участь у конкурсі, скрізь вас шукала.

- Так, я. Засидівся вже, поки хоч першу учасницю дочекався. Тримайте! - таємний замовник вручає мені зі своєї білої папки блакитний листок, так розумію, це і є моє підтвердження.

- Дякую, дякую! Я і не мріяла стати для вас першою.

Моєму щастю немає меж. Листок притискаю до грудей.

- Щось я не зрозумів, прилетіла до мене, а ось вже й не потрібен? - жартівливо обурюється господар кабінету. - Ну, Ганнусько, ти сьогодні на конкурсі точно зірка. Запалила, так запалила.

Та яке там, вистачає зірок серед учасників.

Ніяковію, ще раз дякую за допомогу та біжу до конференц-залу. Про всяк випадок, засовую блакитний листок за пазуху. А то хіба мало, рисячі перегони у нас без правил виходять.

По дорозі зустріла кілька учасників, які з витріщеними очима від жаху бігали по поверхах. На радощах розщедрилася та й підказала їм потрібний напрямок. Брюнетку не зустріла, але я б їй нічого все одно не сказала. Дзуськи їй, замість перемоги.

У залі збору учасників при моїй появі сталося неймовірне. Ну, я не очікувала такого вже точно. Сам Тиран встав зі свого місця і підійшов до мене.

Простягнула листок від таємного замовника. Чи вистачить для перемоги? Дуже сподіваюся!

- Впоралися бачу... та ще оригінально до виконання завдань підійшли, - Тиран гмикнув раз, другий, і прикрив рот долонею. Найменше я хотіла виглядати для боса кумедною.

Невже він все бачив і знає? Оригінальність мою можна сприймати по різному. Здуріла дівка, саме так би я себе назвала з бо

Перед босом стою і не знаю, куди себе подіти. Так поспішала, так мчала, що прибігла в одній панчосі без взуття, кошлата, напружена, але результатом задоволена.

Знати б ще, що в голові у Тирана. Смішно йому, бачте. Роздивляється мене, змушуючи червоніти і внутрішньо стискатися більше, ніж під час божевільних випробувань.

- Можна сходити переодягнутися, Марку Валерійовичу? - не хочу залишатися у такому вигляді до оголошення всіх результатів. А ще хочу втекти від лякаюче-чіпкого погляду Тирана, блукаючого по мені з голови до ніг.

Сподіваюся, що ми не будемо часто перетинатися, якщо візьме. Часто заходити до приймальні боса не хотілося б. Що поробиш, тісне спілкування з начальством не моє.

- Так, і відразу назад, - отримую дозвіл, і Тиран відразу відходить від мене.

Наступним з жовтою карткою дістався Спритник, тепер босові є з ким ще поспілкуватися.

У своєму відділі я налякала колег. Швидко переодяглася у свій звичайний вигляд, тільки блузку не знімала. Замість спідниці одягла сірі штани. Біля мого столу чекали балетки, даремно не одягла їх відразу замість туфель. На голові спорудила легкий пучок. Залпом випила склянку води. І відразу відчула полегшення. 

Повернулася до загального збору. Майже всі зібралися, трохи почекали інших.

Марк Валерійович видав коротку промову з привітаннями, мовляв, всі молодці, корисно нас ганяти, а то засиділися ледарі. Не дослівно, звичайно, але виглядало схоже на це.

- Тепер до найголовнішого, - продовжує Тиран, беручи до рук список з іменами учасників. - У новий відділ зможуть перейти найвитриваліші, швидкі і цілеспрямовані. Приємно знати, що серед наших співробітників є такі.

Ми всі затамували подих, чекаємо.

Я пальці на удачу схрестила.

Першим називають Спритника. Ну хто б сумнівався?

Далі бос називає молодого хлопця, після нього нахабну брюнетку. А їй-то за що?

Четвертим переможцем стає жінка з добродушним обличчям.

- І останнім буде... Олександр Колос. Весь основний склад відділу набраний!

Набраний? Як набраний? А я?

Часто моргаю, хоч би не плакати. Потім краще, вдома у подушку.

Раптом помилка якась?

Але навряд чи... це ж Тиран, він не помиляється.

Останній переможець взагалі особливо нічим не виділявся. У другому турі не потрапив до п'ятірки, у третьому не знаю, я ж втекла переодягнутися.

На мені прокляття, чи що? Заборона на нове життя?

За що-о-о...?!

Якщо всіх назвали, то мені нема чого тут залишатися. Що поробиш… Неслухняні сльози все ж підступають, не буду чекати до вечора, зараз у туалет побіжу і дам волю істериці.

Розвертаюся йти.

- Білянська Ганно Сергіївно, для вас у мене особлива пропозиція, - слова Тирана зупиняють мене біля виходу.

Повертаюся повільно, нічого доброго вже не чекаю. Маленький промінчик надії розмріявся, що візьмуть у відділ шостого учасника.

Нехай буде так, ну, будь ласка!

- Яка пропозиція? - бурмочу пересохлими губами від хвилювання.

Тиран, під перешіптування інших учасників, наближається до мене і поруч стає.

- З сьогоднішнього дня відкрилася ще одна вільна ставка. На мою особисту помічницю. Спостерігаючи за вами, я зрозумів, що вам більше підійде.

Га?

Як він це зрозумів?!

На конкурс помічниць до Тирана я б не ризикнула піти. Зате зараз, так розумію, мене позбавили вибору, викинувши кандидатуру зі списку переможців.

Свавілля! І нікому поскаржитися. Хто Марк Валерійович Бейгер і хто я, та, що ризикнула заради мрії на рисячі перегони.