Розділ 3

В офісі мене зустріли колеги новиною, що з завтрашнього дня наш начальник на тиждень відправляється у відрядження, а замінювати його буде Світлана, старша у нашому відділі. Запахло тимчасовим полегшенням. Відстрочкою, у моєму випадку. Навряд чи Петро Семенович мене звільнить прямо сьогодні, все ж таки звітний період на носі.

- Скажіть, а у вас точна інформація щодо конкурсу, ну... і що більше зарплата співробітникам, які потраплять у розпорядження до Тирана?

- Ну привіт! А коли б ми брехали і плітки розпускали? - моє питання дивує головну нашу пліткарку Юлю, себе вона такою, звичайно, не вважає.

- Інформація реальна, Ганнусь, - спокійно пояснює серйозна Віра. - Ми спочатку в кафе для співробітників це почули, ти ж пропустила, бігала до начальника. Потім ще зі мною поділилася секретар біг боса, і вчора вже на сайті з'явився запис на рисячі перегони.

- Чому рисячі? - напружуюсь я.

- Бо покусають же конкуренти, якщо не зжеруть, - розсміялася Наталка, а за нею і інші жінки.

Чесно кажучи, запал у мене трохи зменшився.

Ну яка з мене рись? Так, кошеня, нехай і шустреньке.

Ану ж, не розкисати! Сама себе підбадьорюю. У мене вдома два бегемота живуть на ім'я Катя і Тоня, і нічого, я їх витримала. Коли хитрістю, коли завзятістю, але на голову повністю сісти собі не давала нахабним дочкам вітчима.

І взагалі! У мене великий досвід спілкування з буйними представниками. Нехай учасники спробують хоч день з моєю сімейкою провести - половина втече без оглядки.

Але що правда, виглядаю я з боку, як білявка наївна. Можливо, хтось обманеться моїми сіро-блакитними очима, часто розкритими широко від подиву, забавним хвостом білявого волосся, який я зранку зав'язую на швидку руку. Сюди ж віднести мій невисокий зріст, я ледве до плеча вчора діставала Тирану. Нехай все так, але це не означає, що у мене немає зубів і завзятості.

Збираюся почати нове життя і почну!

- Де потрібно записатися на конкурс?

Жінки у відділі спочатку подумали, що це я жартую. Ще раз запитую і додаю, що треба мені пройти у фінал, конче як треба. Якщо не пройду, то тут вже працювати не буду. Втрачати мені нічого, а спробувати варто.

Показали мені, де потрібно відзначитися. Довелося ще свої дані віднести до відділу кадрів і там записатися.

Перша частина зроблена. Рішучість висока, у крові азарт кипить і хвилювання заважає поточній роботі. Адже я вже подумки там, борюся на рисячих бігах.

Другою частиною я для себе назвала підготовку. Ох, знати б ще, що мені знадобиться. У цьому допомогли дружні колеги. Виявляється, раніше проходили подібні конкурси, Тиран любить шоу влаштовувати. Віра частково згадала завдання, і всі разом домовилися мене підтримати, разом з тим і натаскати за три дні, щоб я наш відділ прославила на всю корпорацію.

Наступні три дні, мало не падала з ніг, майже не спала, не їла. Готувалася до конкурсу, поєднуючи зі своїми основними обов'язками, які ніхто не відміняв. Набирала тексти на швидкість, тренувалася у продажах всякої нісенітниці, а також намагалася більш дізнатися про специфіку роботи з ексклюзивом. Ще я багато бігала і стрибала у парку біля роботи, а то раптом доведеться когось обігнати. Ночами проходила всілякі тести для співробітників офісу, які тільки знайшла в інтернеті.

Дочки вітчима бісилися більш, ніж зазвичай, що у мене не залишалося сил звертати уваги на їх образливі слова і підлості. Підкидали всю домашню брудну роботу, звалюючи на мене. Доводилося ночами ще й прибиранням займатися.

На всі питання - брехала домашнім про велику перевірку у корпорації. З'являлася вдома пізно, йшла рано. Ніхто не співчував, бо всі чекали мого звільнення.

І ось. Настав день конкурсу. Я його чекала і боялася, нервово тряслася і мріяла про нове життя. А при зустрічі з Тираном паніка зашкалювала з новою силою.

Мої маленькі накопичення всі-всі пішли на новий стильний офісний костюм, яскраво-синю блузку і зручні туфлі на стійкому каблуці. Обновки довелося купувати за порадою колег. Вони навіть зі мною вирушили по крамницях, бо не стали довірятися на мій скромний вибір.

Виходжу зі свого відділу у конференц-зал, там збирають перед початком учасників. Ох, і трусить же мене. Туфлі не здаються більше такими зручними, краще б кросівки, але тут же дрес-код. Блузка від хвилювання душить. Здається, що спідниця задирається ззаду. Обернулася, начебто нічого, хоча і довшою могла б бути.

Йду, а руки так і тягнуться панчохи поправляти. Краще б прозорі колготки наділа або взагалі без них. Але спробуй довести більшості колективу? Як змовилися: "Ти що? На конкурс треба прийти бездоганною і гордо себе показати!»

І як я там буду показувати гарну нижню білизну? Колеги і про це подбали. Гадала, що відстануть, грошей у мене все одно на такий дорогий комплект білизни не вистачало, але вони вирішили скинутися, нібито на рахунок мого майбутнього дня народження.

Отже, я вся така бездоганна і горда (сумнівно, але гаразд), заходжу на збір претендентів, які теж хочуть зайняти місце у п'ятірці щасливчиків.

Вітаюся з усіма, займаю місце скраю і розглядаю конкурентів. Нарахувала десять чоловіків і п'ятнадцять жінок. Ого. Я розраховувала, що буде менше бажаючих. На сам конкурс адже брали не всіх, а тільки тих, хто підходив за освітою. Досвід роботи у корпорації теж має значення.

Останнім заходить Бейнер Марк Валерійович. Дівчата відразу підбадьорилися, груди вперед, блузки заклично розстебнуті наполовину. Тиран проходить повз мене, залишаючи шлейф коштовного аромату з терпкими деревними нотками.

Далі він займає місце у центрі залу, ковзає чіпким поглядом по обличчях присутніх. До мене ще не дійшов, а щоки вже горять.

Ось кому не треба намагатися справити враження. На боса, що не одягни, все одно буде виділятися в натовпі гордим профілем, владними звичками і голосом, начебто приємним, оксамитовим, але і в той же час з явним звучанням сили і твердості.