Розділ 7: Осінній бал та реальний захист.

        Актова зала київського ліцею цього вечора виглядала як декорація до класичної романтичної стрічки. Розкішні гірлянди з теплого жовтого світла обплітали масивні колони, стіни були прикрашені композиціями з багряного кленового листя, сухоцвітів та колосків пшениці, які додавали вечору особливого українського затишку. У повітрі витав солодкий аромат свіжих яблук у карамелі та гарбузового лате, які приготували для благодійного ярмарку. Студенти Могилянки та старшокласники ліцею в елегантних костюмах і вечірніх сукнях неспішно прогулювалися залою, обговорюючи останні новини.

          У центрі уваги, як і очікувалося, перебувала Аліна. Вона сяяла в розкішній дизайнерській сукні смарагдового кольору з відкритими плечима. Навколо неї крутилися фотографи шкільного журналу та вірні подруги.

          — Ви бачили, що ця задротка все-таки прийшла? — тихо, але з ядом прошепотіла Катя, киваючи в бік вхідних дверей. — Яке нахабство після всього, що про неї дізналися.

          Ірина зайшла до зали тихо, намагаючись не привертати уваги. Але на відміну від своїх звичних безформних оверсайз-худі, сьогодні вона виглядала зовсім інакше. Вона послухалася поради Артура і ризикнула бути собою. На дівчині була витончена сучасна сукня-вишиванка з м'якого білого льону з лаконічним чорно-червоним геометричним орнаментом на рукавах, яка підкреслювала її тонку фігуру. Русяве волосся було укладене в красиві вільні хвилі, а замість окулярів вона вперше одягла контактні лінзи. Її природна, тендітна краса вражала своєю простотою й щирістю, змушуючи багатьох присутніх здивовано обертатися.

          — Дивіться, Попелюшка вирішила вбратися людиною, — голосно, так, щоб почули навколо, кинула Аліна, підходячи ближче до Іри. — Але сукня не сховає твою дешеву брехню, Іро. Весь ліцей знає, хто ти така насправді й навіщо ти крутишся біля Артура. Тобі не соромно тут стояти?

          Навколо дівчат миттєво утворилося кільце з допитливих геймерів та ліцеїстів. Іра відчула, як серце починає шалено битися, але вона згадала очі Артура на схилах Дніпра й рівно випрямила спину.

          — Мені нема чого соромитися, Аліно. А от щодо тебе — я б не була такою впевненою, — спокійно відповіла Іра.

          У цей момент на сцену зали вийшов Артур. Він виглядав бездоганно в класичному чорному костюмі з білою сорочкою. Замість того, щоб узяти мікрофон для звичного привітання від імені ради ліцею, він підійшов до великого пульта керування мультимедійною системою школи.

          — Хвилину уваги, шановний ліцею, — пролунав глибокий, упевнений голос Артура через потужні динаміки зали. Музика миттєво стихла. — Перед тим як ми почнемо танцювальну програму, я хочу зробити одне дуже важливе оголошення. Багато хто з вас бачив брудний допис у шкільному пабліку про Ірину. Як капітан футбольної команди, розробник і, головне, як Леон — лідер нашої кіберспортивної пари — я не можу залишити цей цифровий булінг без відповіді.

          Величезний білий екран за спиною Артура блимнув і загорівся. Замість святкової заставки на ньому розгорнулися чіткі програмні логи, схеми аналізу зображень та системні дані.

          — Мій код ніколи не бреше, — продовжив Артур, і його погляд став гострим, як крига. — Протягом останніх двадцяти чотирьох годин моя команда провела повний аудит метданих фейкових скриншотів, які були використані для цькування Ірини. Зверніть увагу на екран.

На екрані з'явилися покрокові докази:

1. Аналіз графіки: Чітко виділені зони фотошопу, де шрифти та піксельна сітка гри «Небесний Орден» були грубо підроблені.
2. Метадані файлів: Оригінальні файли були створені на ноутбуці, що належить Денису Коваленку. На екрані висвітилося його повне системне ім'я пристрою.
3. Логи публікації: Публікація в телеграм-канал була здійснена через шкільну мережу Wi-Fi з MAC-адреси пристрою, який належить Аліні. На екрані з'явився офіційний витяг зі шкільного роутера з прив'язкою до її облікового запису.

          Зала вибухнула шокованим гулом. Сотні очей миттєво перевелися з екрана на Аліну та Дениса, які стояли бліді як смерть. Денис спробував розвернутися і непомітно втекти крізь натовп, але однокласники просто перекрили йому шлях. Корона ліцейної королеви розсипалася на порох на очах у всієї школи.

          — Ця брудна історія була створена через заздрість до наших успіхів на турнірі та особисту злобу, — чітко підсумував Артур. — Іра ніколи не писала тих слів. Вона — чесний гравець, талановита войовниця і людина, яка має більше гідності, ніж уся ваша вигадана «еліта».

          Артур поклав мікрофон, спокійно зійшов зі сцени й попрямував через усю залу прямо до Ірини. Натовп ліцеїстів автоматично розступався перед ним, створюючи широкий коридор. Він зупинився перед Ірою, схилив голову в легкому, майже лицарському поклоні й протягнув їй руку.

          — Мавко, наш альянс непорушний ні в грі, ні в реальності. Дозволиш запросити тебе на цей танець як мою єдину королеву? — з ніжною посмішкою запитав він.

          Іра відчула, як по щоці котиться сльоза — але це була сльоза абсолютного щастя та тріумфу справедливості. Вона впевнено поклала свою долоню в його руку.

          — З радістю, Леоне, — прошепотіла вона.

          У залі знову залунала повільна, чарівна джазова мелодія. Артур обняв її за талію, і вони закружляли в центрі зали під тихі, але щирі аплодисменти ліцеїстів, які нарешті зрозуміли, хто в цій історії справжній герой, а хто — фальшивка.