Розділ 6: Цифровий саботаж.

      Понеділок після тріумфальної перемоги на Синевирському етапі турніру зустрів Ірину важким, затяжним дощем. Київський ранок потонув у сірому мареві, ліхтарі біля ліцею горіли тьмяно, відбиваючись у глибоких калюжах на асфальті. Іра йшла під парасолькою, намагаючись втримати в голові відчуття перемоги, але тривожне передчуття не залишало її. Цифровий світ дав їй крила, але реальний світ уже готував пастку.

       Варто було дівчині зайти до вестибюля ліцею, як вона зрозуміла: щось сталося. Замість звичного ранкового шуму та обговорення домашніх завдань у повітрі висіла липка, неприємна тиша. Щойно вона проходила повз чергову групу учнів, ті замовкали, починали перешіптуватися і тицяти пальцями в екрани своїх смартфонів. Дехто відверто й уїдливо сміявся їй у спину.

       Іра прискорила крок, дістаючи з кишені власний телефон. Серце передчувало біду. Вона відкрила головний неофіційний телеграм-канал ліцею, де зазвичай публікували шкільні плітки та меми. Те, що вона побачила на закріпленому повідомленні, змусило її зупинитися посеред коридору.

      Це був великий, детально скомпонований допис із гучною назвою: «Кібер-аферистка у нашому ліцеї: як сіра миша купує увагу капітана».

       У пості було викладено серію сфабрикованих скриншотів нібито з приватного чату гри «Небесний Орден». На цих зображеннях користувач із ніком «Мавка» писав іншому гравцеві, що використовує Артура («Леона») лише заради того, щоб пропіаритися на турнірі, отримати доступ до його грошей, закритих стартап-проєктів і закрити свої хвости з навчання. Ба більше, до посту додали реальні фотографії Іри в її найпростішому домашньому одязі, зроблена потайки в комп'ютерному клубі, поруч із модельними знімками Аліни, порівнюючи їх у максимально принизливій формі.

        Коментарі під постом оновлювалися щосекунди: «Ого, а з вигляду така тиха!», «Ну й стерво, грає почуттями Артура ради вигоди», «Попелюшка виявилася звичайною пристосуванкою».

         Іра відчула, як земля буквально тікає з-під ніг. Горло стиснув болючий спазм, а до очей підступили гарячі, пекучі сльози. Вона ніколи нічого подібного не писала! Це була чиста, професійно зроблена фальсифікація. Вона підвела погляд і побачила на іншому кінці коридору Аліну, яка стояла в оточенні своєї свити. На обличчі ліцейної королеви грала тріумфальна, хижа посмішка. Поруч із нею стояв Денис «Корсар», задоволено ховаючи руки в кишені. Після поразки на кібер-арені вони вирішили знищити її там, де вона була найвразливішою — в реальному соціумі.

       Іра розвернулася й кинулася бігти до виходу з ліцею, не розбираючи дороги. Вона хотіла сховатися від цих сотень засуджувальних очей, розчинитися в київському дощі. Вона вибігла на шкільне подвір'я, навіть не розкриваючи парасольку, і сльози змішалися з холодними краплями на її щоках.

        Артур приїхав до ліцею на другому уроці через термінову зустріч щодо свого стартапу. Щойно він переступив поріг, його найкращий друг і головний аналітик їхньої команди програмістів, Влад, схопив його за плече.

       — Друже, ти бачив, що коїться в ліцейному пабліку? — швидко заговорив Влад, тицяючи телефон Артуру прямо під ніс. — Твою Іру змішують із брудом. Там виклали якісь дикі скрини її чатів. Вся школа гуде.

      Артур швидко пробіг очима по тексту та зображеннях. Його обличчя миттєво зблідло, а щелепи стиснулися як жорна. Погляд став холодним і гострим, як крижане заклинання його віртуального Леона.

      — Де Іра? — коротко кинув він.

      — Вона втекла ще до початку першого уроку. Кажуть, плакала, — відповів Влад.

      — Хто адмін цього пабліка? — запитав Артур, і в його голосі пролунали небезпечні металеві нотки.

     — Анонімний акаунт, але всі знають, що ниточки ведуть до Аліни та Дениса. Вони думають, що через Телеграм їх ніхто не вирахує.

      Артур глибоко вдихнув, намагаючись вгамувати лють, яка випалювала все зсередини.

     — Владе, збирай хлопців у нашій комп’ютерній лабораторії на третьому поверсі. Несіть усі ноутбуки. Ми розгортаємо повний цифровий моніторинг. Якщо вони думають, що анонімність у мережі захистить їх від мене, вони дуже глибоко помиляються. Вони зачепили мою дівчину. І тепер я зламаю їхній цифровий світ.

     Наступні три години комп'ютерний клас ліцею перетворився на справжній командний центр кібербезпеки. Артур, Влад і ще кілька хлопців-айтівців сиділи за моніторами, навколо літали терміни з програмування, а на екранах миготіли рядки коду.

     Артур працював із хірургічною точністю. Як досвідчений розробник, він знав, що будь-який цифровий слід залишає метадані.

     — Так, дивіться, — Артур вказав пальцем на екран, де було розгорнуто аналіз зображень, викладених у пабліку. — Ці нібито «скриншоти» з гри — це звичайний фотошоп. Зверніть увагу на шрифти й піксельну сітку навколо нікнейму «Мавка». Співвідношення сторін та антиаліасинг не збігаються з оригінальним рушієм гри «Небесний Орден». Цей фейк зліпили на швидку руку.

      — А що з самим постом? — запитав Влад, швидко стукаючи по клавішах. — Можемо вирахувати, хто його завантажив?

      — Вже, — Артур хижо посміхнувся, виводячи на екран мапу з координатами та IP-адресою. — Адмін пабліка зайшов у систему через шкільний Wi-Fi прямо під час першого уроку. Система логування роутера зафіксувала MAC-адресу пристрою. Цей пристрій — Айфон 17-Pro, який належить Аліні. А самі графічні файли фейкових скринів були створені на ноутбуці, що належить Денису. Метадані файлів зберегли навіть дату створення — вчора, одинадцята вечора. Прямо після того, як ми розгромили їх на Синевирі.