Розділ 5: Атака на Синевир.

       Жовтень у Києві увійшов у свою найхолоднішу фазу. Осінній вітер нещадно зривав залишки листя з вікових кленів на Володимирській гірці й гнав хвилі по сивому Дніпру. Проте всередині комп'ютерного клубу «КіберПростір» було спекотно. Субота — день першого офіційного відбіркового етапу Всеукраїнського кібертурніру «Кубок Героїв».

      Ірина сиділа на своєму звичному місці, але сьогодні поруч із нею, у VIP-зоні, вперше перебував Артур. Вони вирішили грати з одного залу, щоб мати максимальну координацію без жодних затримок звуку чи мережі. Навколо них згущувався натовп глядачів: новина про те, що легендарний «Леон» та його нова ігрова дружина «Мавка» гратимуть наживо з цього клубу, миттєво облетіла геймерські пабліки столиці. Мало хто знав їхні обличчя в реальності, але сьогодні завісу таємниці було привідчинено.

    На великих екранах клубу транслювалася мапа турнірного підземелля — «Цифрові Схили Синевиру». Це була адаптована розробниками копія легендарного карпатського озера, але в кібервсесвіті воно виглядало похмурим, оточеним скелями та наповненим небезпечними міфічними істотами. Головним завданням етапу було не просто знищити боса — Дракона Синевиру, а зробити це швидше за команду-суперника, яка паралельно проходила те саме підземелля на дзеркальній мапі.

     Суперником нашої пари став відомий на сервері дует «Чорна Варта» — досвідчені та безжальні тактики, які не гребували агресивними методами ведення бою. Більше того, у складі їхньої групи підтримки в текстовому чаті турніру активно миготів нікнейм «Корсар» — той самий Денис із ліцею, який діяв за вказівкою Аліни. Після невдалої спроби фішингу вони вирішили взяти реванш безпосередньо на полі бою, використовуючи психологічний тиск та саботаж.

      — Готова, Мавко? — Артур повернув голову до Іри, поправляючи свої професійні навушники. Його погляд був зосередженим, а пальці на лівій руці вже звично лежали на клавішах WASD.

    — Хвилююся, але готова, — Іра глибоко вдихнула, налаштовуючи чутливість мишки. — Нам не можна помилятися. «Чорна Варта» йде на рекорд сервера по швидкості.

      На екрані з'явився таймер зворотного відліку: 3... 2... 1... БІЙ!

     Віртуальний Синевир зустрів персонажів густим цифровим туманом і крижаним дощем. Леон у своїх сяючих козацьких латах миттєво вирвався вперед, здіймаючи важкий золотий щит. Мавка рухалася на пів кроку позаду, тримаючи напоготові бойовий посох, оповитий енергією лісу.

      Перша хвиля монстрів — водяних потвор та кам'яних големів — ринула на них зі скель. Артур діяв бездоганно. Його Леон збирав усіх ворогів на себе за допомогою навички «Клич Перуна», приймаючи основні удари.

     — Зараз, Іро! Кастуй контроль! — скомандував він.

    Пальці Іри замиготіли над клавіатурою з неймовірною швидкістю. Мавка вдарила посохом об землю, і з-під віртуальної бруківки вирвалися товсті коріння вікових дубів, намертво сковуючи монстрів.

     — «Гнів Лісу» активовано! — чітко промовила вона. — У тебе є п'ять секунд вільного колу, бий!

    Артур активував комбо-серію. Його меч світився блискавками, розсікаючи заблокованих ворогів. Перша хвиля була зачищена за лічені секунди. Стрім-чат турніру вибухнув коментарями: «Який таймінг!», «Мавка бачить гру наскрізь!», «Леон — машина!»

    Проте супротивники з «Чорної Варти» не відставали. Вони йшли ніздря в ніздрю, відстаючи від нашої пари всього на кілька секунд. Раптом у загальному чаті матчу почали з'являтися провокаційні повідомлення від Корсара.

     Корсар: «Гей, Леоне, ти впевнений, що твоя Мавка не злиє тебе на босі? Всі ж знають, що в реалі вона — просто сіра мишка з ліцею, яка ховає очі. Вона не витримає тиску справжньої кібер-арени».

     Корсар: «Попелюшко, твій час майже вичерпано. Скоро 12, і твоя карета перетвориться на гарбуз, а обладунки — на ганчір'я».

     Іра мимохідь глянула на чат, і її пальці на мить здригнулися. Спогади про ранкові образи Аліни знову кольнули серце. Через цю секундну розгубленість вона запізнилася з лікувальним заклинанням, і смужка здоров'я Леона миттєво просіла на чверть під ударом елітного монстра-охоронця.

     — Іро, не дивись на чат! — голос Артура прозвучав спокійно, але неймовірно твердо. — Дивись на мене. Вони намагаються зламати твою концентрацію, бо знають, що чесним шляхом їм нас не перемогти. Ти — найкраща Мавка цього сервера. І ти — моя дівчина в цій грі й у цьому житті. Ніякі репліки заздрісників цього не змінять. Тримай фокус!

    Ці слова подіяли на Іру як найпотужніший бафф. Паніка зникла, поступившись місцем холодній, прорахуваній люті. Вона повністю ігнорувала текстове вікно, зосередившись виключно на показниках здоров'я та таймінгах заклинань.

     Вони пробилися до центру мапи — величезного цифрового озера, з глибин якого, здіймаючи хмари бризок, піднявся головний бос — Дракон Синевиру. Величезна рептилія з лускою кольору нічного неба загарчала, готуючись випустити струмінь крижаного полум'я.

     Почалася фінальна стадія бою. «Чорна Варта» на своїй мапі вже розпочала атаку на Дракона, випереджаючи Леон і Мавку на три секунди. Це був критичний момент.

     — Працюємо за новим алгоритмом, — швидко промовив Артур. — Я тримаю його обличчям до себе. Коли він почне каст "Абсолютного Нуля", ти маєш використати свій "Оберіг Лади" не на мене, а на себе, щоб перервати його атаку своїм критом.