Розділ 33.

Новина з’явилася вранці.

Без підпису.
Без запиту.
Без дозволу.

“Леонардо помічений у провінційній кав’ярні з невідомою дівчиною.”
Фото — розмите.
Але впізнати було легко.

Коментарі вибухнули за хвилини.

---

— Це новий піар?
— Вона просто використовує його!
— Та хто вона взагалі?!

Світ знову розкладав її на думки, не знаючи її імені.

---

Софія побачила це випадково.

Одна з офіціанток сунула їй телефон.

— Це ж він… і ти…

Софія поблідла.

Старий страх повернувся миттєво — липкий, холодний.

— Я не хочу знову тонути в цьому… — прошепотіла вона.

---

Леонардо приїхав того ж дня.

Без охорони.
Без менеджера.
Без сценарію.

Вона стояла на задньому дворі кав’ярні, коли він підійшов.

— Я знаю, — сказав він одразу. — Уже все бачив.

— Це знову почалося… — її голос тремтів. — Я не готова до цього світу, Лео…

Він зробив крок ближче.

— А я більше не готовий жити без тебе.

---

Вона подивилася на нього зі страхом.

— Ти не розумієш. Вони знищать мене.

— Ні, — твердо сказав він. — Я не дозволю.

— Ти не можеш зупинити всіх.

— Я можу стати перед ними.

---

Його телефон розривався від дзвінків.

— Лео, мовчи!
— Не підтверджуй нічого!
— Це зруйнує контракт!

Він вимкнув звук.

Просто перед нею.

---

— Світ завжди щось вимагає, — сказав він. — Усмішку. Образ. Скандал. Тепер він вимагає тебе.

Він взяв її руки.

— Але ти — не їхня.

Вона заплакала.

Тихо.
Без камер.

— Я не хочу бути чийсь сенсацією… — прошепотіла вона.

— Ти будеш просто моїм коханням, — відповів він.

---

Того ж вечора він вийшов в ефір.

Жодних спецефектів.
Жодного сценарію.

Тільки він.
І правда.

---

— Так, я з нею, — сказав він на весь світ. — І якщо для вас це проблема — це не її проблема. Це ваша.

Світ завмер.

— Я більше не хочу ховати тих, кого люблю.

---

Софія дивилася трансляцію з маленької кімнати над кав’ярнею.

Сльози текли по щоках.

Але вперше — не від страху.

Від того, що хтось обрав її
не в тіні,
а перед усім світом.