Розділ 19.

Телевізори в кав’ярнях, новини в телефонах, заголовки в інтернеті —
усюди лунало одне запитання:

> “Хто ця загадкова дівчина, яка зачарувала Леонардо ?”

---

Журналісти копали всюди.
Фото дитинства, старі відео, коментарі з її першого блогу.
Софія  — ім’я, яке тепер знали всі,
але не як талановиту блогерку чи мрійну дівчину з камерою,
а як скандальну героїню чужої історії.

---

Її життя розклали на цитати.
Її обличчя стало мемом.
Її минуле — зброєю.

> “Колишня офіціантка.”
“Дівчина з передмістя.”
“Тимчасовий каприз мільярдера.”

---

Софія сиділа на лавці біля вокзалу,
в навушниках лунала пісня, яку вона колись обожнювала.
А тепер — кожне слово відгукувалось болем.

Її очі ловили уривки розмов.
Дві жінки поруч переглядали стрічку на телефоні.
— Це вона? Та, з гала-вечора?
— Так. Гарна, але, певно, хитра. Не дарма ж така увага.

Софія опустила голову.
Вперше в житті вона відчула, що навіть її справжнє обличчя стало маскою.

---

Тим часом у пентхаусі Леонардо
знову збирався прес-захід.
Камери, журналісти, питання —
усе, що він ненавидів.

— Леонардо, хто ця дівчина? — крикнув репортер.
— Це правда, що ви зустрічаєтеся?
— Ви усвідомлюєте, як це впливає на ваш імідж?

Леонардо мовчав.
Погляд спокійний, але холодний.
І раптом він сказав те, чого не чекав ніхто:

— Її ім’я — Софія.
І вона — не загадка. Вона просто людина, яка не заслуговує на ваш осуд.

---

Зала вибухнула запитаннями,
але він уже розвернувся і пішов.
PR-відділ у паніці, радники — у шоці.
А Леонардо нарешті відчув щось схоже на спокій.

---

Тієї ж ночі Софія прокинулась від звуку повідомлення.
Відео.
Із новин.
Його слова.

Вона дивилась і не могла повірити.
Леонардо не мовчав. Він захистив її.

Її пальці тремтіли, коли вона відкрила месенджер.

> “Дякую.” — написала вона.

Відповідь прийшла майже одразу.

> “Я просто сказав правду.
Але хочу побачити тебе. Пояснити все.
Завтра. 19:00. Те місце, де час зупинився.”

---

Її серце затремтіло.
Балкон музею.
Той самий вечір.
Той самий світ, який колись здавався чарівним.

Софія довго дивилася у дзеркало,
і вперше за всі ці дні в її очах блиснула не розгубленість,
а рішучість.

---

Вона знала:
щоб знайти правду — треба знову повернутись у місце,
де все почалося.

---