Розділ 17

Світло екрану миготіло в темряві.
Софія сиділа на підлозі у своїй маленькій квартирі, обійнявши коліна.
Телефон бринів, сповіщення сипались без упину — ніби світ раптом прокинувся, щоб розірвати її тишу.

> «Хто вона така?»
«Провінційна блогерка і мільярдер? Ну звісно.»
«Вона використала його для слави.»

---

Її фото з гала-вечора облетіли всі соцмережі.
Кожен кадр — вирваний із контексту, кожна усмішка — перетворена на доказ “спланованої гри”.
Те, що для неї було дивом, для світу стало скандалом.

---

Софія натиснула кнопку блокування екрана й затулила обличчя руками.
Її серце билося глухо, як удар метронома.
Вона відчувала, що щось всередині ламається —
не через злі коментарі,
а через мовчання Леонардо.

Він не подзвонив.
Не написав.
Не спростував нічого.

---

Опівніч.
За вікном — дощ, тонкі нитки води стікали по склу.
Софія підвелася, ніби хтось шепнув: "Іди."

Вона накинула пальто, взяла телефон, сумку — і просто вийшла.
Без плану, без напрямку.

---

Місто спало, лише вітрини миготіли неоновим світлом.
Вона йшла вулицею, де ще кілька днів тому мріяла про життя,
а тепер просто шукала, куди подіти біль.

Її пальці тремтіли, коли вона відкрила чат із Леонардо.
Кілька хвилин дивилася на рядок “написати повідомлення”.
І просто видалила розмову.

---

Тим часом у пентхаусі над містом Леонардо теж не спав.
Екран телевізора світився заголовками, його ім’я було на кожному каналі.
Рада директорів, PR-відділ, преса — усі вимагали пояснень.

— Треба зробити заяву, — сказав його асистент.
— Я не робитиму заяв, — відповів він твердо.
— Але якщо ти мовчатимеш, вони знищать її.

Леонардо відвернувся до вікна.
Його відображення дивилось на нього, як на чужого.
Що я наробив?

---

Він набрав її номер.
Раз. Два. П’ять.
“Абонент поза зоною досяжності.”

---

Софія стояла на вокзалі.
Квиток у руках, валіза біля ніг.
Куди — байдуже. Головне — подалі від цього блиску, що перетворився на вогонь.

Її очі блистіли — не від сліз, а від рішучості.
Якщо це кінець казки, то я напишу свою нову.

Вона сіла в потяг, і коли двері зачинилися,
годинник на стіні показав рівно 00:00.

---

Опівніч.
Момент, коли Попелюшка зникає —
але цього разу не тому, що втратила все.
А тому, що нарешті вирішила врятувати себе.

---