Розділ 13.

Світло прожекторів било просто в очі.
Килим — червоний, мов попередження.
Сотні камер, усмішки, голоси, фальшиві привітання.
Це була ніч, коли все мало сяяти — Golden Influence Night.

Софія стояла біля входу, стискаючи в руках маленький чорний клатч.
На ній — сукня кольору нічного неба, що спадала м’якими хвилями.
Вперше за довгий час вона виглядала не просто гарною — вільною.

— Готова? — Леонардо торкнувся її руки.
— Ні, — усміхнулася вона, — але й не втечу.

---

Фотографи одразу їх помітили.
— Леонардо! Хто з тобою?
— Це нова дівчина?
— Софі! Поглянь сюди!

Вона чула, як люди шепочуться.
Хтось упізнав її. Хтось знімав відео.
І попри все — вона йшла далі, тримаючи його за руку.

Коли вони увійшли до зали, музика заглушила шум.
Повітря пахло парфумами, шампанським і… небезпекою.

---

Серед натовпу — знайомі обличчя.
І раптом її погляд зупинився.
Біля бару стояла Олівія, її зведена сестра, у блискучій срібній сукні.
А поруч — Маріанна, з телефоном напоготові.

— Ну треба ж, — прошепотіла Олівія, коли їхні очі зустрілися. — Попелюшка все ж дістала своє запрошення.

Софія нічого не відповіла.
Просто повернулася до Леонардо.
— Ігноруй, — тихо сказав він. — Сьогодні вони не зможуть тебе зламати.

---

Але доля мала свої плани.

Під кінець вечора, коли вогні потьмяніли, а гала-фуршет добігав кінця, до них підійшов чоловік у темному костюмі.
— Леонардо, радий тебе бачити, — промовив він, потискаючи руку. — І ти привів із собою когось цікавого. Софія, так?

Її серце завмерло.
Він. Андреа Вальдес.
Її колишній. Той, хто зруйнував її репутацію.

— Не може бути… — прошепотіла вона.
— Ми знайомі, — з удаваною добротою сказав він. — Колись працювали разом.

Його погляд був холодним і переможним.
А поруч камера Маріанни вже блищала червоним вогником запису.

---

Леонардо вловив напругу.
— Софі, усе добре?
— Це він, — ледве вимовила вона. — Той, хто зробив мені те…

Лео відступив на крок, стискаючи кулак.
— Випадковість, що він тут? — прошепотів він.
— Чи доля, яка вирішила нагадати, що втечі не існує, — відповіла вона.

---

Їхній вечір, який почався зі світла, закінчився темрявою.
А в інтернеті вже з’являлися нові фото з підписом:

> “Минуле зустріло майбутнє. Історія повторюється.”

---

Софія вийшла на терасу, вдихнула холодне повітря й заплющила очі.
Їй хотілося зникнути, але натомість вона прошепотіла:
— Якщо це доля, то я зустріну її обличчям, а не спиною.

Леонардо підійшов до неї, торкнувся плеча.
— Тоді ми зустрінемо її разом.

---