Епілог.

Так ми і живемо.

Я тепер офіційно стала дружиною принца Рауля і принцесою.

Луїс Другий з феєю леді Жаннет продовжують правити країною, і я щиро сподіваюсь, що правитимуть вони ще довго, бо королювати - то так клопітно. Ми з Раулем до цього не рвемося. Нам є чим зайнятися. За старшенькими нашими, близнюками Адамом та Еріком око та око. Десять років - це вам не щось. Адама ми виховуємо справжнім правителем. Якщо поталанить і король з королевою протримаються на престолі ще років з десять, то передамо королівство одразу синові, задоволено потираючи ручки. З Адама вийде чудовий король. Ерік же, на відміну від брата, більш схильний до мистецтв, захоплюється містикою та наукою, мабуть, через мої «чарівні» казки.

Ще більше уваги потребує трирічна Аннет, справжня маленька принцеса, тендітна, маленька, з великими блакитними очиськами та хвилястим білявим волоссячком. Насправді це маленький монстр, вже зараз вона вміло маніпулює оточуючими, навіть дідусем і бабусею, тобто, королем та королевою. Навіть не уявляю, що з неї виросте.

Про рідний світ, звісно, згадую. Зрідка. В основному перетворюючи спогади у казки для дітей.

Представників вищих сил я більше не бачила і сподіваюсь, що не скоро побачу. Мене все влаштовує у цьому світі. Коханий чоловік, чудові діти, повага та обожнення оточуючих.

Сестра разом з рудим герцогом відбула до його володінь. Вона теж знайшла своє щастя, хоч і виступила у казці про Попелюшку злою героїнею. Ми частенько навідуємо одна одну і я знаю, що вона теж щаслива зі своїм чоловіком. Апогеєм їхнього із Себастьяном кохання стали три доньки, Еліза, Естер та Еріка. Ті ще красуні. Уявляю, що буде, коли виростуть.

Зязя Рихт Неперевершений інколи приїздить до нашого королівства із дружніми візитами. Але Барбара його не супроводжує. У неї вже два сина і дві доньки, із таким сімейством плисти за моря немає ніякого резону. Гадаю, їй це й не потрібно. Вона отримала те, чого прагнула.

Нещасною у цій історії залишилась лише баронеса де Пар-Кур, якій довелось попрощатися з мрією віддати доньку заміж за принца. Але герцог - теж непогана партія. Тож довелось леді Антуанетті змиритися. Вони із бароном усамітнилась у власних володіннях і майже не залишають їх, бо послуги єгера стали королю непотрібними, життя монарха зараз цілком зайняте леді Жаннет і, звісно, поточними королівськими справами, якими вони займаються разом із королевою.

А казочка про Попелюшку вже отримала життя.

Хтось щось бачив, хтось щось чув, хтось щось домислив. От і пішла гуляти світом історія про злу мачуху та ще злішу сестру, про добру чистосердечну напівсирітку, про кришталеві черевички та фею, яка усіх урятувала.

Так поступово й пішла у життя народу казочка про Попелюшку, не надто схожа на справжні події, зате вона чудово розкриває основну ідею: не зупиняйся, впевнено йди до своєї мети - і буде тобі щастя!