Глава 41. Фея-відьма. 2.

Я підсунула до себе крісло і сіла навпроти відьми:

- Розмова буде довгою. Можливо, вам не раз здаватиметься, що я збожеволіла, та прошу дослухати до кінця, не перебиваючи. Сподіваюсь, що ви досить сучасна, розвинена та ерудована особа, щоб повірити у мою розповідь.

Ліліана принесла з вітальні плетену мисочку з фруктами, стілець і теж приготувалася слухати, похрумкуючи яблуком. Вона просто чудово тримається.

Я докладно розповіла герцогині усе, що трапилось зі мною і з Ліліаною, як ми потрапили до цього світу і яка важлива зараз перед нами стоїть місія. Під час моєї розповіді у леді Жаннет то робилися по п’ять копійок очі, то вона напружено супила брови, то задумливо торсала нижню губу.

- От і все, що я мала вам розповісти, - завершила я. - Тепер можете задати питання, якщо такі з’явилися.

Герцогиня задумливо потягнулась за томиком, який читала, полистала його:

- Кароліно, скажи чесно, ти вигадала цю історію і хочеш стати знаменитою письменницею?

- На жаль, ні.

- Ліліано, - повернулась до сестри відьма, - це все правда?

Попелюшка спокійно відкусили чималий кусень яблука і кивнула:

- Все так і є.

Герцогиня замислилась, знов поторсала нижню губу і нарешті мовила:

- А я вам вірю. Недарма юні сестри де Пар-Кет одразу виділились із натовпу претенденток на звання нареченої принца. Недарма за вами впадають найзнатніші чоловіки королівства й поза королівством (маю на увазі цесаревича Зязю). Я одразу помітила, що ви якість не такі, просто зрозуміти не могла, у чому річ.

Ми з сестрою перезирнулись і вона показала мені великий палець:

- Я казала, що ми знайдемо свою фею!

- Отже, ви хочете, щоб я стала вашою феєю? - перепитала леді Жаннет. - Це символічно. Я ж відьма!

- Ви - та, хто бачить далі, ніж інші, знає більше про цей світ і може допомогти стати щасливими чотирьом люблячим серцям. А водночас врятувати майбутнє, - промовила Ліліана.

- А що я за це матиму? - запитально схилила голову герцогиня.

- Увійдете в історію, як добра фея.

- Та то я так запитала, - махнула рукою леді Жаннет. - Хіба мені щось ще потрібно у цьому житті? А якщо і потрібно, то не в ваших силах виконати моє бажання.

Я згадала, що баронеса розповідала про кохання герцогині до короля Луїса Другого. Дійсно, це бажання не виконати.

- Здається, я знаю, що можна зробити, - продовжила відьма. - Правда, я не можу гарантувати, що все вийде за вашим бажанням. Чари - то така справа, можливі варіанти. Та й людський фактор не можна відкидати. І нічого я не візьму з вас, окрім мовчання. Мовчання у будь-якому випадку, хоч вдасться вирішити вашу проблему, хоч ні. На цей раз я зв’яжу вас магічною клятвою, яку ви не зможете порушити, не зашкодивши собі.

Невже існує якесь рішення? Просто не віриться!

- Якщо є хоч надія… Так, ми згодні принести клятву, що ніхто і ніколи не дізнається про те, хто ви така, леді Жаннет.

- Нехай у розповідях я залишусь безіменною хрещеною-феєю.

- Добре. Так що можна зробити?

Ми з сестрою присунулись до герцогині, ловлячи кожне її слово. Лілі навіть яблуко гризти перестала.

- Існують давні і сильні чари, - почала відьма, - які можуть поміняти вас тілами.

І герцогиня задоволено склала руки на грудях.

- Поміняти тілами?! - скрикнули ми з Ліліаною хором.

- Сподіваюсь, ви не надто тримаєтесь саме цих тіл, якщо вони не ваші рідні? - запитала, мружачись, леді Жаннет.

- Так, - мовила я нерішуче. - Але що це нам дасть?

- Як і очікують від вас вищі сили, Попелюшка, тобто Ліліана, вийде заміж за Рауля, але в її тілі вже будеш ти, Кароліно - і кохай свого принца на здоров’я. Так само Кароліна стане дружиною герцога Вітонського, але насправді це буде Ліліана. Зможете продовжити життя в чужих тілах?

Ми з сестрою поглянули одна на одну. Пропозиція несподівана. Звісно, якщо я вже адаптувалася у тілі Кароліни, то зможу поміняти тіло й ще раз. Хоч це й незвично, але допустимо.

- Але це не вирішує наших проблем! Припустимо, я у тілі Ліліани стану дружиною Рауля, нехай примудримось якось це владнати, але ж він усе життя буде продовжувати кохати Кароліну! На яке щасливе одруження можна розраховувати?

Відьма винувато здвигнула плечима:

- Зате будете поруч із коханими.

- З коханими, які не будуть нас кохати, - покачала головою Ліліана.

- Вірогідно, з часом чоловіки покохають вас знов, вже в інших тілах. Не лише жіноча врода викликає почуття, а, головне - те, що всередині.

- І скільки ж доведеться чекати? Розуміти, що ти - не кохана? Спати з чоловіком, який думає про іншу? - Піднялась зі стільця сестра. - Ні. Доведеться їм усе розповісти зарання.

- Про що ти говориш? Вони нас не зрозуміють! - вигукнула я.