Глава 28. Розмова по душам. 2.

- Ти могла просто сказати!.. - вигукнула я, розчулена зізнанням зведеної сестри.

- Випрохувати? Принижуватись?.. Ні… - Ліліана відвернулася та насупила брівки, згадуючи усі образи.

Звісно, я не буду розповідати, що то баронеса порізала сукню, візьму вину на себе. І відповідальність за примирення теж.

- Лілі, сестро, пробач, прошу. Ми з матінкою гадали, що ти навмисно вдягла материне, щоб дратувати нас. Усе могло скластися по-іншому.

- Ти… Ти серйозно?

- Як ніколи раніше.

- І ми… Ми тепер сестри? - довірливо потяглась до мене Ліліана.

- Саме так! - Я опустила долоню на її руку. Як же добре, коли не треба воювати, а можна жити в мирі! - Пояснити все матінці, звісно, буде не так просто, але я спробую. Втім, у будь-якому випадку ти довго не затримаєшся у власному будинку. Вийдеш заміж за принца, як бажає твій батько, і станеш принцесою.

- Не піду за принца! - Раптом твердо мовила сестра і, надувши губки, відсунулась від мене.

- Але ж чому? Він - вродливий, люб’язний, приємний в усіх відносинах…

- От-от! Ти завжди була закохана в Рауля, тож і бери його собі!

- А ти, сестричко, й досі зітхаєш по рудому герцогу?

- Віддай його мені! Він тобі не потрібен, Кароліно! Це ж ти, щоб мені дошкулити, його відбила. Але зараз, коли ми все з’ясували і помирилися…

- Ні! - відрізала я.

- Але чому?

- Твій батько хоче, щоб ти вийшла за принца - і крапка!

- Твоя мати прагне того самого для тебе!

- Але моя не відправить мене до монастиря, як збирається вчинити з тобою твій батько!

- Та він лише погрожує! Він добрий і любить мене. Якщо герцог зробить мені пропозицію руки і серця - він погодиться. Це теж чудова партія.

- Лілі, ти вже забула, який Себастьян гуляка? Ти не зможеш втримати його у руках, навіть, якщо станеш дружиною! Він буде метеликом пурхати, не пропускаючи жодного гарненького личка, а ти будеш страждати усе своє життя! Ти цього бажаєш?

- Ні… - Попелюшка схлипнула.

- От бачиш, - пригорнула я сестру, - як воно усе складається? Рудий не вартий такої ніжної вразливої квіточки, як ти. Придивись до Рауля. Він буде порядним чоловіком.

- Увага принца спрямована на тебе…

- Та ні, нічого ти не розумієш. Я для нього - екзотична орхідея, на яку приємно поглянути, помилуватися. Але для життя він вибере тебе. Йому завжди подобались тендітні білявки…

Ой, не слід було цього говорити.

- Я помітила! Та Барбара, й справді, мила на вигляд білявка із серцем гурії! Вона кричала, вчепившись мені у волосся, що свого не віддасть!

- Ммм… Лілі, ти повинна розуміти, що Рауль - не хлопчик, і нічого дивного немає в тому, що в нього була фаворитка. Одна, він не зазирав під кожну спідницю, як герцог. Та й перед початком королівських балів він із нею порвав. Отже, вона потрібна була йому лише для тілесних втіх, і у вигляді дружини він Барбару не бачить. Інакше одружився б із нею, і ніяких балів не було б потрібно.

- Може, він і не бачить, але вона не збирається його віддавати.

- Барбара нічого не зможе зробити, якщо ти вирішиш боротися за принца.

- Я не хочу боротися.

- Тоді, що, монастир? Ти сама казала, що барон де Пар-Кет не надто чутливий до жіночих проблем. Цілком вірогідно, що він розгнівається і виконає обіцянку. Лілі, ти чуєш мене? Тобі слід робити ставку на принца!

- Можливо, ти й права, сестро, - почала здаватись Ліліана.

- Звісно, права. Я ж - старша сестра, - видихнула полегшено.

Що ж, досить Попелюшку допікати. Повернути її в бік принца швидше допоможе розумна порада, співчуття та розмова по душам.

Але, виявляється, я занадто рано заспокоїлась.