Глава 23. Врятувати Попелюшку. 2.

Поки я бігла, перед очима у мене маячили страшні картини. То вже зовсім синя Ліліана, придушена гнучкою екзотичною ліаною, то в калюжі крові, прибита лопатою, яку забули прибрати садівники.

На ділі все виявилось досить пристойно. Дві юні леді, почервонілі та пітні, тягали одна одну за патлі. Я одразу заспокоїлась. Попелюшка жива, отже, моя місія не провалена.

Колишня фаворитка короля виявилась схожою на Ліліану. Недарма казали, що принцові до душі тендітні білявки. Така ж бліда міль, худа, кістлява, правда, вища за сестру, та однаково значно нижча за мене, тож впоратися з нею не буде важко.

По-перше, ухопила обох білявок за коси і розтягла у сторони. По-друге, випустила Ліліану, гримнувши, щоб не лізла під ноги, і затиснула Барбару у кутку.

Зміюка спробувала дістатись до моєї зачіски. Не вийде, гадино! Довелось труснути її добряче:

- Ану, заспокойся!

- Не лізь не в свою справу, бо пожжжалкуєшшш! - шипіла Барбара, вириваючись.

- Погрожувати будеш? - Я придавила однією рукою колишню фаворитку до стіни, а другою ухопила за носа. - Запам’ятай назавжди, дорогенька, що ставати на дорозі у Кароліни де Пар-Кет - то скорочувати собі життя! Якщо я ще раз побачу тебе або почую твоє ім’я, то ось це маленький носик зламаю! - Підняла два пальці козою на рівень її очей: - Баньки виколупаю! - Вщипнула за губу і викрутила її, примусивши розкрити рота. - Зубки порахую, здається, маєш багато зайвих! - Ухопила за горлянку. - І не дихай в моїй присутності! - Зирнула на перелякану сестру, здається, вона мене злякалася більше, ніж конкурентки. - І до Ліліани щоб і близько не підходила! І не шукай можливості нам нашкодити, бо я однаково знатиму, звідки руки ростуть, і повідриваю їх! Зрозуміла?

Барбара почала закочувати очі. Ой, здається, я трохи перестаралася. Відпустила її горлянку, трухонула ще раз.

- Зрозуміла, питаю?

Колишня фаворитка закашлялась і водночас закивала.

- Можеш іти, поки я добра, та більш під гарячу руку не потрапляй!

Трохи придушена білявка у блідо-рожевій сукні кажаном вилетіла з оранжереї. Навіть не підозрювала у собі такої агресивності, та вона була необхідна. Тепер я впевнена, що Барбара більш не сунеться до Ліліани. І так само впевнена, що, хоч відкрито вона проти нас із сестрою не виступатиме, та придумає, як нашкодити. Доведеться повсякчас бути напоготові.

Втім, хоч я й жорстоко обійшлась із колишньою принца, та у душі я її чудово розумію і навіть співчуваю. Певно, вона гадала, що Рауль одружиться саме на ній. І тут тобі бах - така підстава - вибір нареченої. А її у відставку. Звісно, що вона зараз не в доброму гуморі.

- Навіть не уявляла, що ти так можеш… - Голос зведеної сестри вивів мене з роздумів. - Ти - страшна людина, Кароліна. Та все ж дякую, що захистила від цієї навіженої.

- Нема за що, - буркнула я, розглядаючи сестру.

Розпатлана, брудна, сукня подрана. Тут вже простим вмиванням не обійдешся.

- Кароліно, скажи, - знов озвалась Лілі, - чому ти заступилась за мене? Ти ж мене не любиш.

- Я заступилась не за тебе, а за честь нашої сім’ї.

- Це ж усі дізнаються…

- І добре. Ніхто не має права безкарно нападати на будь-кого з родини. Хай бояться! А тепер ходімо.

- Куди? - здригнулась Лілі.

- До твоєї кімнати, бо в такому вигляді на бал не повернешся.

Я обійняла сестру за талію, вона вчепилась в мою руку, і ми рушили до виділених нам покоїв.

Сподіваюсь, вже ніхто не завадить?