Глава 23. Врятувати Попелюшку.

Рудий красунчик обкрутився навколо своєї осі і спіймав мене в обійми.

- Куди це мчить найвродливіша дівчина королівства? На пожежу чи від пожежі?

- Залиш мене, Себастьяне!

- Не залишу, поки не розповіси, що сталося, - міцні руки герцога стиснули мої передпліччя.

Скандалити не хотілося.

- Нічого нового не сталося. Просто я дізналась, що моя сестра зараз одна, в оранжереї, і я поспішаю до неї.

- А чом же вона одна, коли з нею повинен бути закоханий Рауль?

Я зітхнула:

- Рауль вже пішов бухати із якоюсь сумнівною особистістю.

- М?

- Я не знаю!.. Наче з неба впав смаглявий розряджений папуга і забрав принца!

- А! - розслабився герцог. - Знаю, про кого ти говориш. Це ж єдиний син імператора Рихтійських островів, Зязя Рихт Неперевершений.

-  Не чула про такого. І взагалі, мені треба до сестри!

- Я проведу! - Себастьян міцно стиснув мою долоню і плечем прокладав дорогу через натовп. - Історію треба було вчити, а не відлинювати від занять. Імперія Рихт - давній і могутній ворог нашого королівства. Поки була жива наша королева Маргарита, їй вдавалося підтримувати мир завдяки дружнім стосункам з імператрицею Рихтії. Королівське подружжя навіть відвідувало острови та приймало у себе імператорську родину, що було значно частіше. Ти навіть не уявляєш, як ми чудили утрьох, я, Рауль і Зязя! Вчителі та вихователі і досі здригаються при одній згадці! Та роки три тому, після смерті королеви Маргарити, усі контакти припинились. Те, що приїхав Зязя - добрий знак! Бо ми вже грішним ділом почали боятися, що рихтійці готуються до нападу. А знаєш, задля чого приїхав син імператора? Він дізнався, що Рауль вибирає наречену і вирішив приєднатись до акції. А що? Йому завжди подобались наші дівчата. А тут зібрали найкращих представниць, юних, вродливих, з пристойних сімей. Коли ще така нагода трапиться? Отже, ще один царствений наречений до гурту! Вже нас троє, я ж бо теж королівської крові, син молодшого брата Його Величності Луїса Другого. Про «додаткового принца» вже у кожному кутку шепочуться, лише ти нічого не знаєш!..

- Стій, куди це ми? - схаменулась я, зрозумівши, що до оранжереї ми не йдемо, ти ба, заслухалась так, що й не помітила одразу.

- До нашої альтаночки!.. - Очі герцога стали масні, а на обличчі розпливлась мрійлива усмішка.

- До якої альтаночки?! Ти, що, з дубу впав?! Мені до сестри треба!

- Та нічого з твоєю сестрою не станеться. Заспокойся, Кароліно, кому кажу?

- А як станеться?!

- Вона в оранжереї не одна.

- Стоп! - Я перестала пручатись, приголомшена новиною - А з ким?

- Знайшлась вже в неї товаришка.

- Товаришка? - Ще більш підозріло. - А конкретніш?

- Бачив на власні очі, як до оранжереї заходила леді Барбара.

- Це ще хто така?

- Невже і про неї не чула? Дорогенька, ти неначе у лісі росла. Барбара - фаворитка принца Рауля… Колишня, він порвав з нею перед балом…

- Та це ж катастрофа! Ви, чоловіки, чи й справді, тупі, чи прикидаєтесь?! Вона ж Ліліану знищить!

Я вирвалась з обіймів велелюбного герцога і, задравши спідницю, довгими стрибками кинулась до оранжереї. У скронях стукотіла кров і билась лише одна думка: хоч би Лілі була жива! Хоч би була жива!..