Глава 21. І що це було?

Я так занурилась у власні переживання, що навіть не розгледіла вельможу, з яким танцювала. А що, коли це - потенційний наречений? Я ж бо не роблю ставки ні на принца, який призначений Попелюшці, ні на рудого герцога, який, з якого боку не глянь, а бабій. Треба було б придивитись до котрогось іншого, не зійшовся ж світ клином на цих двох. Наприклад, до партнера по танцю.

Та вже не придивлюся. На плечі мені лягла важка рука. Мій безликий партнер і зовсім зіщулився, поменшав у розмірах і задки-задки розчинився у натовпі. І хто ж його міг так налякати?

Обернулась. Маман у всій своїй красі, велика, грізна. Не диво, що чоловічок наклав у штани і ретирувався по-тихому.

Леді Антуанетта відтягнула мене у дальній куточок, щоб чужі вуха не почули нашу розмову.

- І що це було?! - голос баронеси не віщує нічого доброго.

- Це? - озираюсь удавано здивовано. - Це був мій партнер по танцю, якого вже, на жаль, не бачу на горизонті. Хутко зник.

- Я ж не про те! Що таке тут відбулося, що Ліліана промчала повз мене, мов вихор, а за нею - Його Високість принц Рауль?

- Тільки те, що моя люба сестричка не бажає провести життя в стінах монастиря і, після голосної заяви любого таточка, всерйоз узялась за принца.

- Значить, так? - леді Антуанетта потерла пальцем волохату бородавку на підборідді.

- Значить, так.

- І ти здаєшся?!

- Ні, що ви, матінко! Вибираю гідного претендента, щоб викликати ревнощі в Рауля, бо герцогу Вітонському він заборонив йти до вас, щоб попрохати мою руку та серце.

- А той збирався?

- Принц зупинив його майже коло порогу.

- Це означає, що спадкоємець має на тебе плани!

- Так і було до цього моменту.

- І що ж зробила ця мала миршавка?

- Поцілувала принца прилюдно! - Однаково баронеса дізнається, що відбулося за її відсутності, вже бачу, як балачки самі вилазять у вікна.

- Негідниця! Вона хоче перебити те, що складається між тобою та Раулем!

- А особлива дяка за це баронові Жану, бо до цього Лілі не розглядала принца, як об’єкт пристрасті. Я це точно знаю.

Леді Антуанетта рішуче склала руки на грудях.

- Я знаю, що робити.

- І що ж? - обережно запитала я, намагаючись зрозуміти, що твориться у голові баронеси.

- У мене є знайома відьма, я її бачила тут, на балу...

- Відьма? Але ж відьом у королівстві чекає вогнище або плаха!

- Ніхто не знає, що вона має особливі здібності, тільки я. Ми росли разом із Жанетт у пансіоні для благородних дівиць, жили в одній кімнаті. Кому, як не мені, знати її секрети? Ніхто й гадки не має, що сьома дочка маловідомого нетитулованого дворянина вийшла за знатного, багатого та впливового старого герцога Ахтонського не завдяки палкому коханню, а через приворот, після чого швидко залишилася вдовою з чималими статками.

- Не треба ніякого привороту! - злякалась я. - Після приворотів чоловіки мруть, мов мухи після дихлофосу!

- Не знаю, що це таке?..

- Еее… Експериментальне травило для шкідливих комах.

- А…

- От. А Рауль мені живим потрібен.

- Знаю я щодо небезпеки привороту… - Безпечно змахнула рукою баронеса, зачепивши ненароком дорогу, мабуть, вазу. Задумливо подивилась на скалки. - Та я не про це. Він тобі і не потрібен. Спадкоємець і без нього зацікавився такою красунею та розумницею, як ти. А от Ліліану слід прибрати з дороги.

- Матінко, не смійте! Ви, що, бажаєте сісти у в’язницю за вбивство? В такому випадку, я не просто не стану дружиною принца, а взагалі потраплю в опалу і буду відправлена у заслання подалі від королівського двору, як донька вбивці!

- Та ні, нічого такого я не планую, доню! Я навіть по-своєму люблю Лілі, хоч вона і кусюча муха. Та, сподіваюсь, Жанетт мені порадить, як прибрати її з твого шляху і не зашкодити. Чекай на мене тут.

З напором криголаму баронеса ринула через залу у пошуках вдової герцогині Ахтонської.