Глава 21. Нове коріння

Глава 21. Нове коріння

Сад вибухав від ароматів квітів. Все було готове до церемонії, яку організували батьки разом із новою родиною Альберта. Це було справжнє об'єднання двох світів.

Ванесса стояла перед дзеркалом у розкішній весільній сукні, що м’яко підкреслювала її вже помітний животик. Токсикоз залишився в минулому завдяки турботі Вікторії, яка стежила, щоб сестра вчасно пила вітаміни та добре харчувалася. Вікторія, одягнена в ніжну салатову сукню, обіймала сестру ззаду, ніжно цілуючи її в щоки.

— Ти прекрасна наречена, — прошепотіла Вікторія. Ванесса подивилася на сестру, в очах якої світилося щастя, і відповіла:

— Скоро і ти станеш дружиною та матір'ю. А я буду поруч, щоб допомагати, коли тобі буде важко.

Сестри розсміялися, а Люся, яка була поруч, лише посміхалася, відклавши телефон, щоб насолодитися моментом.

Коли почала грати музика, гості завмерли. Альберт стояв біля вівтаря, не зводячи очей з нареченої. Поруч із ним стояв Антон — тепер не просто як бос чи партнер, а як друг, який пройшов із ними крізь пекло. Вікторія йшла позаду Ванесси, тримаючи її шлейф, і Антон, дивлячись на неї, подумки вже малював їхнє власне весілля.

Священник проголосив їх чоловіком і дружиною. Коли вони обмінялися обітницями, гості засипали їх пелюстками троянд. Підійшовши до Антона, Вікторія прошепотіла йому на вухо:

— Мені байдуже, скільки золота чи грошей буде у нас у майбутньому. Головне, щоб ти завжди був поруч.

Антон був вражений її словами. Він зрозумів, що знайшов скарб, який цінніший за будь-який бізнес. Даша, яка також була на весіллі, плакала від щастя, бачачи, що її брат нарешті знайшов спокій і справжнє кохання.

Святкування продовжилося в ресторані. Альберт та Ванесса, які через складні обставини минулого не мали змоги насолодитися початком свого роману, тепер сяяли від щастя. Завдяки дитині вони стали єдиним цілим. Пізно ввечері вони вирішили поїхати до готелю, щоб провести свою першу романтичну ніч як офіційне подружжя.

Після весілля життя увійшло в нове, розмірене русло. Ванесса та Альберт вирушили у романтичну подорож до Дубаю — це був час, коли вони нарешті могли просто насолоджуватися одне одним, далеко від минулих проблем та інтриг Маслових. Повернувшись, Альберт з ентузіазмом долучився до бізнесу Антона, ставши його надійним партнером.

Вони переїхали до нової квартири, яку Альберт придбав спеціально для їхньої родини. Це було їхнє затишне гніздечко, де кожна деталь готувалася до появи малечі. Вікторія стала найчастішою гостею в їхньому домі. Сестри знову були нерозлучні: вони годинами обговорювали майбутнє, вибирали дитячі речі та мріяли про те, якою буде їхня маленька племінниця.

Вікторія знайшла своє покликання — вона повернулася до навчання і почала працювати вихователькою у садочку. Антон був у захваті від її вибору. Його іноді дивувало, як ця тендітна дівчина, яка так професійно і суворо керувала його справами, тепер з такою ніжністю та терпінням займається малюками. Але вдома, за зачиненими дверима, він бачив іншу сторону Вікторії — пристрасну та вогняну, яка ніколи не давала йому нудьгувати.

Тим часом старе коло спілкування змінилося. Борис, нарешті зрозумівши, що його час минув, зник із горизонту. Марія, яка раніше відчувала до Вікторії заздрість, усвідомила цінність справжньої дружби. Вона відкинула гіркоту і тепер щиро раділа за подругу, ставши частиною їхнього нового, щасливого життя. Вони остаточно перегорнули сторінку з Борисом, залишивши його в минулому.

Усі чекали на появу маленької принцеси. Ванесса та Альберт вирішили, що саме її народження стане сигналом для Антона та Вікторії обрати дату їхнього власного весілля. Будинок був сповнений очікування та тепла.

Вечірка на честь Ванесси та майбутнього малюка була в самому розпалі, коли раптом повітря ніби стало важчим. Ванесса скрикнула, схопившись за живіт — води відійшли. Паніка на мить охопила всіх, але Вікторія, Даша та мама Аміна діяли злагоджено, як команда. Вони обережно, але швидко допомогли Ванессі дістатися машини.

Вікторія тремтячими руками набрала номер.

— Антоне, приїжджай негайно! Ванесса народжує! — голос дівчини був схвильованим, але твердим.

Антон, який у цей момент був на зустрічі з партнерами, миттєво підхопився. Альберт, почувши новину, зблід, але в його очах спалахнула рішучість. Вони обоє помчали до пологового будинку, порушуючи всі правила дорожнього руху.

У коридорі лікарні панувала напружена тиша, яку розрізали лише крики Ванесси з палати. Альберт, увійшовши, одразу сів поруч із дружиною, міцно стискаючи її руку. Антон залишився за дверима разом із Вікторією. Вона дивилася на нього, і в її очах було стільки любові, що в Антона перехопило подих. Він знав, що цей день змінить усе.

Через кілька годин болісних випробувань на світ з'явилося маленьке диво. Медсестра обережно винесла загорнуту в ковдру дівчинку і першим ділом передала її батькові. Альберт дивився на доньку зі сльозами на очах, не в силах вимовити ні слова. Коли Вікторія вперше доторкнулася до крихітних ручок племінниці, вона відчула, як її серце тане.

— Даринка... — тихо промовила Ванесса, втомлено посміхаючись. — Ми назвемо її Даринкою.

Антон, який уже встиг підготуватися, вніс до палати цілу гору кульок та подарунків. Коли Вікторія обережно передала малечу сестрі, Антон зрозумів — час настав.

Він відійшов на крок, опустився на одне коліно прямо на очах у щасливих новоспечених батьків та лікарів. У його руках виблискувала витончена коробочка з каблучкою.

— Вікторіє, — почав він, і його голос звучав надзвичайно щиро. — Ти змінила моє життя. Ти показала мені, що означає справжня відданість та відповідальність. Ти не просто кохана жінка — ти моя душа. Ти довела, що найцінніше — це сім'я. Я хочу, щоб ти стала моєю дружиною, щоб ми разом виховували дітей і щоб кожен день нашого життя був таким же значущим, як цей.